ПОЕТЕСА, ЩО ПИШЕ СЕРЦЕМ!

Ірина Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941 року в Києві.

 Дитячі роки припали на страшний воєнний і тяжкий повоєнний час. Довелося вчитися і працювати водночас. Закінчила вечірню школу робітничої молоді, вступила на філологічний факультет Київського університету ТарасаШевченка.

Працювала вихователькою в дитячому садку, згодом у редакціях газет і журналів.

Ірина Жиленко охоче пише для дітей, розкриваючи у своїй поезії та прозії красу навколишнього світу, зігрітого людською сердечністю.

Перша книжка для малят «Достигають колосочки» з’явилася в 1964 році, а згодом «Вуличка мого дитинства»,

 « Казки буфетного гнома», повісті « Двічі по два дорівнює кульбабці» та « Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером».

Поезія Ірини Жиленко унікальна, багата на кольори (у віршах назви кольорів ужито понад тисячу разів).

А ще поетеса дуже любила рослини, особливо квіти, і щедро описує їх у творах. На честь своїх улюблених фіалок вона навіть створила літературний жанр «фіалки-вірші». Ірина Жиленко отримала премію ім. В. Н. Сосюри (1987, за книгу віршів «Дівчинка на Кулі») та національну премію України імені Тараса Шевченка (1996, за збірку «Вечірка у старій вінарні») Ірина Жиленко померла 3 серпня 2013 року.

РАДИМО ПРОЧИТАТИ

Книга-це немов, двері в інший, казковий і загадковий, світ, що допомагає нам пізнати красу природи, відчути невгамовні емоції, побачити прекрасне життя, наповнене цікавістю й роздумами про майбутнє чи минуле.

 Поринути у незбагненний світ допоможе книга Павли Ганачкової і Терези Маковської «80 хитромудрих  запитань про...»

Чому небо блакитне? Чому черв’яки вилазять назовні після дощу? Скільки кісток у людському тілі? Звідки береться вітер? І чому-чому-чому?…

Якщо у тебе в голові весь час виникає безліч запитань, відкрий цю книжку — і знайдеш багато відповідей! Часом тобі доведеться зазирнути під віконечко, потягнути за щось або ж щось покрутити. Так ти не лише повеселишся, а й дізнаєшся щось нове! Гайда пізнавати світ!

ГОДИНА СПОГАД

Ніщо не віщувало біди. Стояла тиха весняна ніч.

 Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню. Саме в таку з ночей, 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської електростанції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

Чорнобильську АЕС - першу атомну електростанцію в Україні - побудували на розломі гранітного щита, в межиріччі великих українських рік Дніпра, Прип’яті, Десни.
4-й енергоблок здали в експлуатацію поспіхом, на півроку раніше передбаченого терміну.

З метою економії коштів під новозбудований блок не заклали 

бункер, у який у випадку аварії він мав провалитись. До того ж це була єдина «економічна» конструкція АЕС без належного даху.

 У ліквідації аварії брали участь 600 000 людей: пожежники та медики, військовослужбовці та персонал станції - вони виконували свій обов’язок, ризикуючи своїм здоров’ям та життям.

 Кількість людей, що брали участь в гасінні пожежі на ЧАЕС, становила 240 тис. Всі вони отримали високі дози радіації. Однак саме пожежникам вдалось врятувати нас від справді серйозної катастрофи – сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії.

Пам’ятний знак жертвам Чорнобильської катастрофи "Чорнобильський дзвін".

34 роки смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси, 34 роки цвітом скорботи і суму зацвітають Чорнобильські сади.

Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов'язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису.

 Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам'яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров'ям, життям.

Кажуть, час лікує. Через 24 тисячі років людство зможе забути про ту «мирну» атомну катастрофу, тому що це - час повного розпаду стронцію й цезію. З них ми прожили 34 роки… 

Випробування Чорнобилем, на жаль, продовжується досі.

Підпали лісів у зоні відчудження сьогодні тому підтвердження.  Закликаю, люди, схаменіться...

СТОЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ ДМИТРА БІЛОУСА

Сьогодні відомому майстру поетичного слова Дмитру Білоусу виповнюється 100 років від дня народження! 

  Мова Білоусових поезій сама по собі розкіш, та найбільшу славу принесла Дмитру Білоусу збірка «Диво калинове» 1988 року, а 1990 року вона була відзначена Державною премією України імені Т. Г. Шевченка.

За «Чари барвінкові» Д. Білоус отримав літературну премію імені Лесі Українки 1997 року, а за доробок «За Україну молюся» був удостоєний літературної премії імені Олени Пчілки 2001року.

 Його дитячі книжечки «Пташині голоси», «Упертий Гриць», «Про чотириногих, рогатих і безрогих», «Лікарня в зоопарку», «Турботливі друзі», «Сад на Лисій горі», «Веселий Кут», «Гриць Гачок»  дітвора залюбки читає дотепер. 

 Бо в них є конкретні життєві ситуації - цікаві, повчальні, кумедні.  Прочитай і ти їх, любий читайлику, після карантину  в бібліотеці!

ДОРОГІ ДРУЗІ !

Підписуйтесь на бібліотечну 

Instagram-сторінку 

https://www.instagram.com/bibfilial1/

діліться враженнями, 

ставте лайки та слідкуйте за новинами!

ЕКО-АКЦЕНТ

22 КВІТНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ЗЕМЛІ

Саме сьогодні люди у всіх куточках нашої планети мають нагоду замислитися про збереження оточуючого середовища, багатств природи. А також, про необхідність порозуміння між людьми та об’єднання зусиль заради досягнення миру і добробуту для всіх жителів Землі.

День Землі має неофіційний символ - це зелена грецька літера Тета на білому тлі, а неофіційний прапор – зображення земної кулі на темно-синьому тлі.

Землю можна розглядати як живий організм, що володіє власним диханням: вона регулює свою температуру, споживає енергію і постійно міняє свою «шкіру».
Допоможе в цьому книга-алігат (дві книги в одній) польських художників Олександри та Даніеля Мізелінських.

 Завдяки їй ви відправитеся в цікаву подорож вглиб Землі, де зустрінете шахтарів, пасажирів метро та спелеологів, а також — відшукаєте кістки динозаврів та різні стародавні предмети. Щоразу  опускатиметися глибше і глибше, досягнувши ядра Землі.

Перевернувши книжку, на вас чекатиме ще одна подорож, але цього разу — глибинами морів та океанів. Тут  чекатимуть водолази та науковці, а отже — знайомство з підводним світом. Детальні ілюстрації допоможуть легше сприймати інформацію та краще пізнати світ.

" Карти"- книга ,тих же авторів, запрошує у захоплюючу навколосвітню подорож.

 Ви побачите могутні гейзери Ісландії, довгі каравани в пустелях Єгипту і величні міста майя в Мексиці.

В Англії зіграєте в крикет, в Індії займетеся йогою, а в Китаї дізнаєтеся про теракотову армію.

Австралія здивує вас качкодзьобом, Фінляндія – полярною ніччю, Мадагаскар – гігантським баобабом. Книга відкриє перед вами найцікавіші місця на Землі. Щоби ці подорожі надалі радували людство, подбаймо про екологію Землі!

МАРК ТВЕН - МАЙСТЕР СМІХУ НАЙВИЩОГО ГАТУНКУ

У цей день,110 років тому, пішов з життя Марк Твен, улюбленець дітей, але він живий і дотепер! Мільйони дітлахів читають його твори і сміються, вгадуючи у тому чи іншому героєві себе, а дорослі просто по

вертаються у власне дитинство.

 Том Сойєр і Гекльберрі Фінн, зійшовши зі сторінок творів видатного американського письменника, продовжують жити поруч із своїми однолітками. Книгами про цих літературних героїв зачитуються діти. Образи веселих розбишак захоплюють і дорослих, повертаючи їх у країну дитинства.

 Оптимізм Тома Сойєра, його веселість передається читачеві і створює загальний життєрадісний настрій. Сміх Марка Твена - це потік бурхливої та веселої енергії. Письменник повчає читачів, сміючись над вадами людей і недоречностями їхнього життя. Його гумор спрямований на подолання всього, що заважає людині.

Таке диво робить книга Марка Твена «Пригоди Тома Сойера (вийшла у 1875 році), яку автор замислив як пародію на чемних дівчаток і ввічливих хлопчиків.

Історія про двох хлопчаків - вигадника і фантазера Тома Сойера та його вірного друга та зброєносця Гека Фінна - захоплювала не одне покоління читачів. Ця повість належить до тих книжок, які читають у дитинстві і перечитують у дорослому віці, знаходячи дотепи, що загубили через дитячу нерозважливість.

РОСТИ, ВИРОСТАЙ, ПРО ПРИРОДУ ДБАЙ

Усі  жахливі катаклізми, які звалюються на людство вже зараз, та ще гірші перспективи, які чекають на нашу спільну домівку у найближчому майбутньому - це результат діяльності кожного з нас.

Тому людство запровадило Всесвітній день довкілля, аби вкотре нагадати про екологічне лихо, яке може статися, якщо не дбати про чистоту навколишнього середовища. А відтак, свою лепту у відвернення біди може внести кожен.

 Дбайливо ставитися до травинки і рослинки, до пташечки і тваринки – це і є турбота про довкілля. Починати необхідно з себе, не бруднити власну територію, і тоді природа віддячить прихильністю.

Пропонуємо поглибити знання про довкілля з книг дитячої письменниці Катерини Міхаліциної, які обіцяють читачеві захоплюючий екскурс розмаїтим світом лісопаркової флори.

 Отже, «Хто росте у лісі» - це цілком звичайна історія про те, як буркотливий борсук і бешкетні білки світ… тобто рідний ліс рятували. Але також і про те, скільки відтінків має осіннє листя буків і грабів, як готуються до зими ялина й модрина, чи мох дубовий - насправді мох і чому не можна палити сухостоїв, навіть якщо здається, що там ніхто не живе.
А ще ця книжка спонукає читачів поміркувати, чим цінні спогади, потренує увагу (спробуйте-но знайти усіх клопів-солдатиків, які заховала на малюнках художниця Оксана Була!) і запропонує «рецепт» виготовлення чудової гірлянди в екостилі

Загалом, «Хто росте у парку» можна з упевненістю назвати хорошою міні-енциклопедією, яку, щоби зацікавити наймолодших читачів біологічною класифікацією дерев, оздобили симпатичними ілюстраціями та простеньким казковим сюжетом з повторюваними мотивами.

РАДИМО ПРОЧИТАТИ

Жага до мудрості — єдине бажання, яке можна легко задовільнити без ризику надто захопитися.

 Прочитавши достатньо, ми заряджаємося хорошими ідеями і хоробрістю, тому стаємо готові досліджувати світ.

 Якщо хочете, щоб оточення вас поважало, немає кращого варіанту усамітнення, аніж книги.

Пропонуємо збірку ілюстрованих оповідань   Георгія Коваленка  “Біблійні історії для дітей”. На її сторінках ви знайдете 33 історії — від створення світу до Воскресіння Христового.

Оповідання не охоплюють всі тези Біблії, а лише ті сюжети, які зможе зрозуміти молодше покоління.

Незважаючи на ваше ставлення до релігії, ця книга саме про те, що ми маємо цінувати один в одному, і які цінності повинні допомагати нам розвиватись.

ЦІКАВИНКИ З ВЕЛИКОДНЬОЇ СКРИНЬКИ

Великдень не даремно називають найсвітлішим святом у році.

Великдень - бо Великий День весняного оновлення природи.

Великдень - бо воскрес із мертвих Ісус Христос.

 Свято, яке очищає "од всякої скверни " людські душі.  Ми з нетерпінням і трепетом чекаємо цей день: хтось, щоб закінчити сорокаденний піст, хтось поласувати традиційною випічкою, хтось, щоб прикрасити пасхальні яйця і почути довгоочікуване "Христос Воскрес!".

Святкування Великодня не має жодних стандартів, тому кожен народ має власні цікаві звичаї та обряди.

Наприклад, у Болгарії люди виготовляють багато різних глиняних горщиків із хорошими побажаннями та скидають їх з верхніх поверхів будинків на знак перемоги над злом. А кожен бажаючий може взяти собі кусник цього горщика додому на щастя.

У Фінляндії у цей день також святкують прихід весни. Напередодні свята фіни садять в горщики жито або траву. Коли з’являються перші пагінці, вважається, що вони приносять до домівки весняні барви та настрій.

 На святковий стіл обов’язково кладуть солодку кашу мяммі з цукром та вершками з житнього борошна і солоду, які замішуються на воді та запікаються в духовці.

 Французи готують шоколадні яйця і ховають їх від дітей.

 Діти підкидають яйця в повітря. Чиє пасхальне яйце першим впаде на землю, той програє. У деяких місцевостях Франції діти чекають карету, запряжену чотирма білими кіньми, яка наповнена крашанками.

Для шведів великоднім символом є не яйце, а саме курча. Тому тамтешні жителі прикрашають ними свої домівки. Крашанки вони роблять з картону, а всередину кладуть цукерки.

 В Італії традиційно печуть “Пасхальний торт”, солоний пиріг зі звареними яйцями і шпинатом, або “Великодній голуб” (“Палома ді Паскуа”). Цей пиріг схожий на церковний купол.

На Великдень у Німеччині дерева прикрашають фарбованими яйцями.

 За німецьким повір'ям, великодній зайчик розмальовує писанки та ховає їх у саду. Тож вранці на Великдень після церковної служби діти із задоволенням шукають ці писанки, а також кошики з ласощами, які батьки дбайливо заховали напередодні.

У США на Великдень діти влаштовують перегони яєць.

 На Великодній стіл американці кладуть шинку з ананасами, картоплю, фруктовий салат та овочі.

На Великдень в Британії діти збирають розфарбовані яйця.

КАЗКАР З ІТАЛІЇ

Бібліоінформинка про творчість Джанні Родарі

Поет і письменник, журналіст і педагог, громадський діяч і добрий друг дітей Родарі прожив недовге, але надзвичайно яскраве, наповнене творчою працею життя.

За три десятиліття літературної роботи письменник випустив у світ  більше дюжини книжок для дітей - у віршах і прозі.

 Діти усього світу знають і люблять його твори: „Книга філастроке ”(1950), „Книга веселих віршів ”(1950), „Пригоди Цибуліно ”(1951), „Подорож Голубої Стріли ”(1954), „Джельсаміно в Країні брехунів”(1958),  „Вірші в небі і на землі”(1960), „Казки по телефону ”(1962), „Торт у небі ”(1966), „Граматика фантазії ”(1973) тощо.

  Найвідоміша з них - повість-казка "Пригоди Чиполліно", яка розповідає про хлопчика-цибулинку і його друзів. Герої цієї казки живуть у фантастичній країні, населеній чоловічками-овочами і чоловічками-фруктами. Ця казка не чарівна, а побутова. Герої не варять чаклунське зілля, не беруть в руки чарівні палички, навіть не звертаються за допомогою до доброї феї.
 Чиполліно і Редиска, Кріт і кум Гарбуз, Вишня і Суниця захищають свої права, покладаючись тільки на власну хоробрість і працьовитість. 

У ній є місце дружбі і зраді, сміливості і боягузтву, а перемога дається героям не так вже й легко. Овочевий вигляд персонажів і казкова форма давали автору роздолля для метафор, пародій і каламбурів.

 Ось їдкий і безжурний хлопчисько Цибуліно, ось червоний і самовдоволений синьйор Помідор, ось борсається пристосуванець - адвокат Горошок, ось барон Апельсин, пузо якого возять на візку. Джанні Родарі в своїх казках завжди залишав можливість читачеві додумати закінчення історії на власний розсуд. Він писав: "Ніколи не намагайтеся залякати себе словом "кінець". Закінчень у казки може скільки завгодно, хоч всі 13".

 Зовсім незвичними виявилися „Казки по телефону ”. Їх розповідає своїй доньці батько, який комівояжером весь час мандрує по Італії. Щовечора він дзвонить додому - і починається нова казка. 
А оскільки за телефонну розмову, хоч і казкову, доводиться платити, то і казки виявляються зовсім короткими, але цікавими, дотепними і мудрими.

Захоплюючі історії приваблюють дітей у казці „Подорож голубої стріли”, де від своєї хазяйки - різдвяної феї втікають іграшки. Вони хочуть зробити святкову приємність тим дітям, батьки яких через свою бідність не можуть купити для них іграшок.

 Забавляючи своїх читачів, Родарі розповідає їм про зовсім серйозні речі, даючи уявлення про дружбу, доброту, правду, справедливість.

 Все життя письменника проникнуте турботою про дітей, про їх здоров’я, про їх майбутнє.

ЧАРІВНІ ЗЕРНА ОКСАНИ ІВАНЕНКО

Хвилинка-інформинка знайомить сьогодні вас з казкаркою дитячих душ, Оксаною Іваненко, яка народилася  13 квітня 1906 року в Полтаві.

З дитинства дівчинка захоплювалась літературою, у їхній сім"ї була велика бібліотека і це було справжнє дитяче  володіння. Оксана з дитинства мріяла стати вчителькою. У 16 років Оксана почала працювати вихователькою в дошкільному дитбудинку і тут  розпочала створювати інсценівки і казки спеціально для дітей.

 Написано десятки творів для дітей і дорослих, серед яких казки, вірші, оповідання, повісті, романи, літературно-критичні статті.

 Письменниця здійснила також чимало перекладів. Оксана Іваненко відома як автор казок «Великі очі», «Чудесна квітка», «Три бажання» «Лісові казки» та інші.  Неповторною казкаркою була Оксана Іваненко. Розвиток сюжету в казках циклу «Великі очі» визначається образом лікаря, який лікує не хворих на звичайні недуги людей, а «брехунів, боягузів, базік, ледарів, заздрих і тому подібних хворих, що заважають собі та іншим.

Талант романіста проявився у романі «Тарасові шляхи». За Оксаною Іваненко давно утвердилася слава майстерного казкаря, талановитого романіста, щирої і життєрадісної людини.  Її твори мали тисячі палких прихильників у всьому світі. Письменниця багато перекладала, особливо казки Ганса Андерсена.

У березні 1986 року письменниця була 

удостоєна Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка. 

На 92 році життя (1997р.) полинула у вічність душа славетної майстрині художнього слова.  А її творами ми маємо змогу насолоджуватися досі.

ТАМАРІ КОЛОМІЄЦЬ - 85 ЛІТ!

Талант писати для малюків дано особливим людям, які здатні подивитися на довколишнє очима маленької людини. Комусь такі проникливість і осяяння вдаються, сказати б, ситуативно, вихлюпуються кількома віршиками чи казками, а хтось живе з постійним талантом дивувати своїх маленьких читачів.

Так сталося і з Тамарою Коломієць, яка вже давно зажила слави улюбленої письменниці багатьох дітей багатьох поколінь. Всі читачі Тамари Коломієць уявляються мені лише чемними і добрими дітками.

 І стали вони такими, пройшовши з поетесою казковими стежками пізнання. Сьогдні  поетеса ювілярка!

Тамара Опанасівна нині продовжує плідно працювати з журналом «Пізнайко». Питання рідної мови, святинь та ідеалів сьогодні  дуже актуальні,  тому працювати треба з найменшими, вважає Тамара Опанасівна. Тож вона активно пише та співпрацює з різними видавництвами.У її творчому доробку - понад ЗО збірок оригінальних казок, віршів, небилиць, лічилок, смішинок, загадок.

 Найвідоміші її книги: «Починаються дива», «Жмурки», «Пісенька про гнома», «Пісня джерельця», «Дощик-накрапайчик». Нещодавно «Веселка» перевидала її «Веселе місто Алфавіт».

 У Тамари Коломієць, на книжках якої виросло не одне покоління, - уже своя абеткова бібліотечка: вона має 6 абеток для 6 онуків. Тамара Коломієць - щаслива мати і бабуся. Вона має двох дочок (Оксану й Мар’яну) і шестеро онуків. Стежками матері пішла донька - талановита поетеса Мар’яна Рочинь, а брат - Петро Коломієць - відомий сьогодні письменник, журналіст, автор багатьох історико-пригодницьких повістей.

 З роси й води на Многії Літа Вам, ювілярко!

8 КВІТНЯ-МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РОМІВ

Сьогоднішню інформину ми підготували для вас про мандрівний народ.

Міжнародний день ромів встановлений  на І Всесвітньому конгресі союзу ромів (International Rom Committee, IRC), що відбувався в Лондоні 8-12  квітня 1971 року.

Цього дня, за традицією, роми у певний час запалюють на вулицях свічки, як символ єдності ромського народу, та спускають на воду річок вінки, що має символізувати нелегку долю народу - вічного блукальця без історичної батьківщини.  Вважається, що народ цей прийшов колись прямо з Індії в Європу і називався по-іншому – дравіди.

На тому ж таки з’їзді був затверджений і національний прапор ромів – синьо-зелене полотнище з червоною чакрою (колесом) посередині.

 

Кольори прапора символізують небо і землю, а червоне колесо - кочове життя, а ще підкреслює зв’язок циган зі стародавніми індоаріями. Гімн ромів написаний на основі народної пісні «Джелем, джелем».

Роми розмовляють ромською мовою індоарійської групи індоєвропейської сім'ї, що розпадається на ряд діалектів. Зазвичай володіють також мовами народів, серед яких живуть.

Частина ромів тривалий час зберігала споконвічні заняття (обробка металу, дерева, плетіння кошиків, конярство, ворожіння) і мистецтва (музика, співи, танці, акробатика, дресирування тварин).

Щедрість, гостинність, вірність сімейним традиціям – це риси національного характеру ромів. . У ромів ганебним є пияцтво. Золото для ромів вважається амулетом. Не важливо яке вбрання на жінці, головне аби мала золоті прикраси.

З усіх національних меншин роми найменш інтегровані в суспільство.   Чисельність ромів у світі - близько 12 млн чоловік, в Європі до них зараховують себе близько 10 млн осіб. Однак ці дані не є точними через кочовий спосіб життя ромів. Закарпаття - єдина область в Україні, де роми проживають компактно.

 Ромська нація подарувала світові чимало знаменитостей і талантів. Серед них:  Чарлі Чаплін, Кармен Амайя, Ерік Кантона, Елвіс Преслі, Джанго Рейнхардт, Броніслава Вайс (Папуша), Ронні Вуд, Софія Ковалевська, Боб Хоскінс, Йоганн Тролльман, Тайсон Ф'юрі та інші.

А В С Д...І ХВОРОБА ВІДІЙДЕ!

7 квітня-Всесвітній день здоров`я. Тема ого яка актуальна наразі!  Зазвичай в цей день відправлялися на прогулянки до лісу, парку чи саду, але ж карантин забороняє ходити групами. Тому ми пропонуємо читомандрівку в вітамінну історію. Народна мудрість говорить, що здоров’я прибуває краплинами, а зникає пудами.  Однією з важливих складових гарного здоров’я є правильне харчування. Продукти харчування в організмі виконують будівельну та енергетичну функції. Для росту і розвитку  організму потрібно споживати більше поживних речовин та вітамінів. Від того, яку їжу вживаємо, залежить стан здоров’я. Правильне харчування оберігає людину від хвороб.

 Вітаміни (від лат. Vita) – органічні речовини, які надходять з їжею і необхідні нам для нормального обміну речовин, активної життєдіяльності. Вітаміни дуже потрібні дітям, щоб рости здоровими, розвиватися та не хворіти.

Відомо, що у здоровій їжі містяться вітаміни - корисні поживні речовини. Вони такі малі, що ми їх навіть не бачимо. Але вони необхідні нашому організму. А ви з ними знайомі? Ні? Нумо знайомитись!

Вітамін "А" - це вітамін зростання. Ще він допомагає нашим очам зберігати зір. Знайти його можна в молоці, моркві, салаті, ікрі, зеленій цибулі, в чорному хлібі, кашах,  сирі, яйцях. Він людину робить  бадьорою, сильною, зміцнює нервову систему.

 Вітамін на ймення В ,в чому тільки не живе, у горіхах, огірках, у квасолі і грибах. А хто влітку в ліс піде, той в кошику принесе!

Вітамін С- міститься майже у всіх свіжих овочах, фруктах і ягодах: шипшині, лимоні, капусті, цибулі, часнику. Якщо ви застудилися - негайно їжте продукти з вітаміном С і хвороба вас мине!

Вітамін D- рідкісний, але, мабуть, найважливий вітамін. Його можна знайти в вершковому маслі, яйцях, яловичій печінці, рибі. А ще з ним можна зустрітися влітку під сонечком. Він необхідний  для гарного росту, красивих, здорових і міцних зубів.

Вітамін Р- міститься в картоплі, підвищує працездатність, його вважать другим хлібом в Україні.  

Аби нудно не було читати, пропонуємо літературну вікторину розгадати:

1  .Чим пригощала лисичка свого приятеля в казці «Лисичка та журавель?

    (У відповіді містяться вітаміни групи В)

2.  Що так старанно тягли із землі дід, баба, внучка, собака, кіт та миша?

    ( Цей овоч багатий на вітамін )

3. Яка улюблена страва Карлсона із повісті А. Ліндгрен «Малий та

     Карлсон, що живе на даху?

     (Солодощі багаті на вітамін В)

4.   Що лисичка скидала з воза в казці «Лисичка-сестричка та вовк-панібрат?

      (У відповіді великий вміст  вітамінів А і Д)

Сподіваємось ви з легкістю відгадаєте   «Небилиці для Марійки і для Гриця»:

Фрукти – це всі люди знають – на городі виростають?

У садочку в мене миле, синє яблучко вродило?

Щойно з’їв лимон чудовий – він солодкий, він медовий?

Біля стежки – кущики, а на них ростуть грушки?

У моєї тітки Насті є смородина довгаста?

Під Києвом непоганий зібрали врожай бананів?

Ми порозважалися, про вітаміни їстивні та літературні дізналися,  тож вживайте вітаміни, бо для здоров`я вони незамінні!