Дегтяренко Христина

Лічилка від Христинки

Ой, по річці, по воді,
Та й пливли два лебеді-
Один білий, другий сірий.
В мене їсти попросили.
Я їм хліба накришила.
Цим я віршик закінчила.
Не наїлись лебедятка-
Починаємо спочатку.

***
Колядка від Христинки

Я люблю зимове свято,
Бо люблю колядувати.
Одягнуся янголятком,
Розкажу усім колядку.
Я піду до баби з дідом.
До хрещених і сусіда.
Тож пускайте швидше в хату-
Христя йде колядувати.

* * *
Веснянка від Христинки

Грає в хованки Весна,
Хоч і сніжна білизна
Весну красну прикриває,
У снігах її ховає,
Та я бачу! Я знайду!
Ось вона, як на виду,
У березових бруньках,
І у пролісках-квітках,
І на крилах у.пташок,
В метушінні комашок...
Ти зі схованки виходь
І весняночку заводь.

«БОЖА ПТАШКА»

У мого тата є пасіка. І у мого діда, і у прадіда теж... Прадіду 95 років, а у нього 95 вуликів. Тато може розповідати про бджіл без втоми. Стільки цікавого! Та найбільше люблю, коли тато мед качає. Аромат на всю хату, на весь двір! А якщо бджола у хату залетить та б’ється-у вікно, тато її дуже обережно у баночку ловить та на вулицю виносить. Люблю спостерігати, як ці комахи метушаться, наче мама на кухні. Вранці особливо. Літають бджілки-трудівниці, ніжки у пилку, наче у жовтих чобітках. Вони не дзижчать, а співають! Літо прославляють!

Якщо вимруть бджоли, то вимруть і люди! Не забувайте про це, коли користуєтеся мобільними телефонами. Бо вчені довели, що мобілки погано впливають на бджіл. Вони не можуть орієнтуватися на місцевості. Тож бажано не користуватися мобільними телефонамі хоч якийсь час світлового дня. Адже бджоли – це не тільки смачний і корисний мед. Це ще і дуже важливе для всього живого опилення, це і віск, це і лікувальний прополіс, це і бджолиний яд та маточне молочко.

До речі, французький імператор Наполеон Бонапарт зробив бджолу своїм гербом. Українці з давніх-давен називають бджолу «святою», а німці давали їй назву «божа пташка» і «пташка Марії». У найдавніших міфологічних уявленнях українського народу бджола виступала як провісниця весни, а з нею і родючості. Є багато приказок про бджіл: «Бджола вчить, як у гурті жить», «Люди раді літу, а бджоли-цвіту», «Бджола мала та великі її діла», «Бджола хоч маленька та за медом летить далеченько», «Бджола - праця, а мед – любов».

Є робочі бджоли, а є і трутні. Вони меду не носять, а потрібні тільки для розмноження. Тому їх. і виганяють після літа з вулику, щоб дарма меду, не їли. Не випадково трутнями у народі називають ледачих людей.

Бджоли дбають про своїх співмешканців. Коли бджола відчуває, що помирає, вона летить з вулика, щоб не було антисанітарії. Новонароджені бджоли починають трудитися вже на другий день свого життя – спочатку «прибиральниками», а від 6-10 дня – вже будують, стільники і виконують навчальні польоти. А «прибирати» є що. Багато бджіл не перезимовують, помирають прямо у вулику. Тож з приходам весни починається чистка вуликів – померлих виносять за їх межі. Це мене завжди ранить у саме серце.

Єдине, чим бджола може захищатися її жало. Але слід пам’ятати, якщо бджола ужалить, то помирає через кілька годин. Це тому, що жало відривається з частинкою тіла комахи. Чи знає бджілка, що вона помре, як ужалить? Можливо, але вона йде все таки на самопожертву. Чому? Загадка природи.

...Скоро весна, я знову буду допомагати таткові спостерігати за бджілками!

Дегтяренко Христина 4-А клас, гімназія №1

Бібліотека – дім для чотирилапого друга

Наша Білоцерківська дитяча бібліотека №1 об'єднала не лише читачів, а й усіх любителів пернатих-пухнастих.

Бібліотекарі й самі люблять тварин. Наприклад, у затишному садку поряд із бібліотекою живе старенький песик «рідкісної дворової породи» та киця-чорнобурка. А який чудовий акваріум із рибками у читальному залі! І птахів у садку – незліченно! Бібліотекарі залучають маленьких читачів до виготовлення та розміщення годівничок. І без смаколиків для пташок та тваринок дітки не приходять.

А одного разу у бібліотеку запросили ветеринарів та волонтерів зоозахисної організації. Ото галасу було, коли всі діти почали гратися з ручним руденьким тхориком, якого принесла ветеринар! Багато цікавого розповіли зоозахисники про бездомних тварин та їхнє важке життя. Деякі діти вперше почули страшне слово «догхантер», що означає – мисливець на собак. Після цієї зустрічі, впевнена, багато дітей стали уважнішими до вуличних пухнастих жителів. І, сподіваюся, хтось знайде можливість узяти в дім котика чи песика. Як кажуть, не хочеш взяти собаку, візьми друга!

Христина ДЕГТЯРЕНКО, учениця 6-А класу Білоцерківського колегіуму.