Соняхи скорботи

    29 серпня  в  Україні  відзначається  День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Саме цього дня  2014 року на Сході України загинула найбільша кількість українських військових. Тоді розпочався вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом на Донбасі. Регулярні частини збройних сил Росії, що вторглися до України, обстріляли коридор, яким, за домовленістю, мали виходити українські бійці. За офіційними даними загинули 366 українських військових і правоохоронців, 429 - були поранені, 128 - потрапили в полон, 158 - вважаються зниклими безвісти. Сонячна квітка соняшника, в полях якого залишалися тіла загиблих українських воїнів, стала символом Дня пам’яті захисників України.

Еволюція українського прапора

     У добу Київської Русі прапори були здебільшого червоного кольору – найбільш зручного для передачі сигналу під час бою. Ці стяги були трикутно-клинової форми, на яких зображувалися князівські знаки. Відомостей про них мало, проте точно відомо, що князь Володимир Великий мав власний герб – золотий тризуб на синьому фоні. Поєднання синього та жовтого кольорів в історії України ми зустрічаємо доволі часто.

     Відомо, що в 13-му столітті золотий лев на синьому тлі прикрасив герб сина Данила Галицького – Лева (на його честь отримав свою назву Львів). А вже в 15-16 століттях синьо-жовті кольори почали використовувати в гербах українських міст, особливо тих, хто отримав Магдебурзьке право.

    У козацьку добу прапори мали прямокутну або так звану скошену форму. Традиційними мотивами козацьких знамен були блакитні полотнища з золотими чи жовтими зображеннями гербів, небесних світил, зброї, постатей святих тощо. Лицева сторона полкових і сотенних корогв була національною емблемою з зображенням козака у золотому чи жовтому щитовому полі на блакитному полотнищі, а зворотна – полковою чи сотенною емблемою відповідного кольору з встановленим зображенням.

    У березні 1848 року в Австрійській імперії вибухнула революція, так звана «Весна народів». Ці події стали поштовхом для українського національно-визвольного руху. У квітні того ж року в місті Львів було створено Головну Руську Раду, яка відновила використання герба Руського королівства (Галицько-Волинської держави) ХІІІ-XIV століття з зображенням золотого лева на синьому фоні. Національними прапорами вважалися синьо-жовті та жовто-сині біколори (вживалися обидва варіанти).

  Протягом 1918-1920 р. в УНР (Українська Народна Республіка) національний прапор було двічі перевернуто. Спочатку це зробив Михайло Грушевський – голова Центральної Ради та перший президент України. Будучи істориком, він уважно вивчив весь матеріал стосовно прапорів, які існували на території України і прийшов до висновку, що в традиціях наших предків прапор повинен бути з блакитним фоном і золотим малюнком на ньому. Саме таким, до речі, і був перший варіант державного прапора, запропонований Грушевським – блакитне полотнище з жовто-золотими зірками на ньому. Кількість зірок мала відповідати числу українських земель, що об’єдналися в одну державу. Чому Грушевський згодом відмовився від своєї ідеї – незрозуміло. Але коли мова зайшла про біколор, він наполіг саме на тому, щоб жовтий колір, відповідно до канонів геральдики, розташовувався зверху.

   За гетьмана Скоропадського український прапор мав такий вигляд: блакитна смуга вгорі, а жовта – внизу. Навіщо він це зробив – невідомо. 

    У радянській Україні синьо-жовті кольори прапора були замінені яскраво червоним кольором. Звичайно, більшості українців це не подобалося, адже окрім заборони національної символіки, репресіям, з боку центральної кремлівської влади, піддавалося все українське.

    Довгий час перебуваючи у підпіллі, український прапор знову замайорів 14 березня 1990 року в містечку Стрий (одним із організаторів акції був В`ячеслав Чорновіл), а через дев’ять днів – над Тернопільською міською Радою, потім у Львові, Івано-Франківську та Житомирі, а через деякий час синьо-жовта хвиля патріотизму докотилася до столиці, де в липні 1990 року над Київрадою також було піднято наш легендарний прапор.

   23 серпня 1991 року група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійний зал Верховної Ради. Якраз до цієї події і прив`язаний Указ Президента України від 23 серпня 2004 року «Про День Державного Прапора України». На сьогоднішній день цей прапор, як реліквія, урочисто зберігається під склом в музеї ВРУ.

    Як ми бачимо, історія національного прапора розпочалася кілька століть тому, але офіційно затвердили синьо-жовтий стяг як державний символ України лише 28 січня 1992 року.

Читай та грайся!

Шановні маленькі читачі та батьки!

nova.poshta.official в партнерстві з foundDZ подарувала нашій книгозбірні яскраву та цікав книгу – казку Шарля Перро «Кіт у чоботах» з ілюстраціями української художниці Марти Кошулінської.

Ця книжечка є незвичайною, вона по-справжньому особлива. А вирізняє її з-поміж інших те, що вона містить QR-коди, завдяки яким у Вас є чудова можливість спостерігати за "живими" зображеннями. Книжечка "Кіт у чоботях" - інтерактивна 3D казка.

Приходьте до бібліотеки - книга вже чекає на вас!

Три свята один Спас

    Літо неможливо собі уявити без традиційних свят. Одним з таких особливих і улюблених у віруючих визнаний Спас. Згідно з церковним календарем існує три Спаси, які прийнято святкувати в Україні. Кожен з цих днів має свої особливості. Перший, як його ще називають у народі, Медовий або Спас на воді, перейшов у спадок від візантійців. Це свято вперше почали відзначати не раніше 11 ст. Проголосили його в честь винесення частини хреста, на якому був розп’ятий Спаситель, з імператорського палацу до храму Святої Софії.

     Назву “Маковей” цей день отримав дещо пізніше, тому що на цю дату також доводиться вшанування семи Великомучеників Маковеїв. Українці щиро полюбили це свято, в яке прийнято освячувати букети з польових і лісових квітів (чорнобривці, календулу, барвінок, айстри, м’яту, чебрець, соняшники і т.д.), а також головки маків. Квіти і трави завжди сплітали окремим букетом. Його складали в залежності від потреб кожної родини: м’ята оберігає від напастей і приносить щастя; соняшник грав роль сонця, що освітлює і зігріває будинок; дикий мак або мак-видюк розсіював темряву. Такий барвистий оберіг перев’язують червоною стрічкою, а окремо робили букетик з макових головок. Після освячення мак зберігали біля образів до весни, а потім розсіювали по місту для врожаю. Сушені ж квіти впліталися дівчатам в коси на Благовіщення .Традиційними стравами на Маковея вважають пісний борщ з грибами і коржиками або «ломанці». Перед вживанням їжі вранці необхідно було обов’язково випити води, оскільки на Перший Спас вона свята. 

  Яблуневий Спас (19 серпня) Другий, або Яблучний Спас перегукується з язичницьким святом настання осені. До цього дня слов’янам було заборонено їсти яблука і готувати з них що-небудь. Після 19 серпня і приходу більш холодних днів плоди вважалися готовими для збору. За традицією, християнське свято Преображення Господнього отримало свою другу назву.Чому ж така дивна традиція? З чим пов’язана заборона їсти яблука? Існувало повір’я, що в світі мертвих ростуть дивовижні яблуні з золотими та срібломними плодами. Якщо ж хтось із дорослих не втримався і з’їв соковитий плід, йому випадало сорок днів для спокути своєї провини. 

      Яблучний спас – третій літній день, коли прийнято поминати померлих (перші два – Страсний Четвер і Зелені свята). Щоб запобігти потраплянню душ небіжчиків і всякого зла в будинок до церкви знову несли святити квіти і мак, яким згодом обсипали себе і будинок. Крім цього з останніх колосків з поля, що залишалися після жнив, сплітали Спасову Бороду – вінок, і несли його разом з квітами і яблуками до церкви. Обрядовими стравами вважаються печені яблука, пироги з яблуками, узвар і компот. 

        Хлібний Спас (29 серпня), або горіховий Спас, як і другий Спас, вважається не лише християнським святом. Християни ж його також знають як свято Успіння Пресвятої Богородиці. Колись, месопотамський цар, був важко хворий на проказу. Дізнавшись про вміння Ісуса зціляти, послав він свого художника, щоб той написав портрет Спасителя, щоб образ його вилікував царя. Але у майстра нічого не вийшло. Ісус взяв чисте полотнище і витер ним обличчя. На полотні був втілений його нерукотворний образ, який зцілив царя. На жаль, реліквія була викрадена в 1204 році під час хресного ходу, і сліди її загубилися.В Україні в цей день починали збір горіхів, які вже вважалися зрілими. До того ж пекли перший хліб нового врожаю. А після жнив влаштовували ярмарки, на яких необхідно було традиційно запастися полотном, тому той день ще називали полотняним Спасом.На святковий стіл виставляли м’ясні та рибні страви, горіхи, яблука та мед. Вода в річках і в колодязях, як і на перший Спас вважалася освяченою. А 29 серпня слов’яни відзначали настання осені: ходили по домівках, співали колядки, а в церквах святили яблука, мед і горіхи.

Книгомани детективів, ця інформація для вас!

Бібліотека отримала надзвичайні детективні повісті сучасного українського письменника Андрія Кокотюхи, про пригоди двох восьмикласників – Максима Білана та Дениса Черненка - «Подвійний капкан» та «Пригода на Геловін», «Собачі клопоти» та «Небезпечна спадщина», «Колекція гадів»та «Група залізного порядку», «Врятуйте Бетмена» та «Фальшиве кіно», «Полювання на Золотий кубок» та «Мисливці за привидами». 

Яких тільки див з ними не трапляється, яких небезпек вони уникають. 
Чи вдасться Максимові й Денису випередити злодіїв? Чи зуміють вони врятувати Золотий кубок? 

Чи врятуються самі від злодіїв, котрі почнуть полювати вже на них? 

Несподівані повороти – на кожній сторінці! 

Тож пориньте у небезпечні та веселі пригоди разом із шаленою парою юних сищиків та їхніх друзів!