Молода та рання...

26 березня відбулася презентація першої збірки молодої поетки Руслани Вихрестенко «Молода та рання». До збірки увійшли лірика, гумор та проза.

          Благословляючи першу ластівку на світ Божий, хочеться побажати поетесі: ні пуху ні пера!

Запрошуємо і тебе, дорогий читачу, познайомитись  з  лірикою  із збірки «Молода та рання»

***

Моя душа - ясне віконце! 

Багато в ньому

світла й сонця... 

Людські образи,

кривда, зло 

В моїм вікні -

розбите скло!

***

Із-за гір прийшов світанок. 

На плечах - ясний серпанок... 

Бродить морем вітерець - 

Випасає гурт... овець!..

***

Тебе я кохаю, милий, 

Та поруч вона - чужа.. 

Вбиваєш останні сили 

Без кулі і без ножа...

Ні, ти її не кохаєш - 

Холодні твої вуста... 

Так нащо себе караєш, 

Марнуєш святі літа?

Всеукраїнський тиждень дитячого читання

26 березня об 11.00  у нас в бібліотеці зустріч  з молодою письменницею і журналістом   Русланою Вихрестенко. Презентуємо її  нову  та дуже смішну книжечку

 “Молода та рання".

Поспішайте на зустріч. Веселі розваги  з сюрпризами чекають вас!  

ЗЕМЛЕ МОЯ, КРИМСЬКА

Знайомтесь, віршіДанила Кононенка, Заслуженого діяча мистецтв Автономної Республіки Крим

Земле моя кримська,
Земле українська,
Сонячний південний краю мій.
Степові простори,
Зеленаві гори,
Моря нестихаючий прибій.

Де шляхи куріли,
Де бої гриміли -
Там каналу стрічка в'ється голуба.
Росами умиті, 
Ласкою зігріті
Золоті колосяться хліба.
Земле моя рідна,
Сторона погідна,
Садом вишумовуй молодим.
Воїн непоборний,
Трудівник невтомний,
Славлю тебе піснею, мій Крим!

ВІК УКРАЇНУ ЛЮБИ

Сонце голубить калину,
Вітер колише дуби.
Сину мій, рідна дитино!
Вік Україну люби!

Далеч шумку тополину,
Степу дзвінкі голоси.
Сину мій, рідну Вкраїну,
Вік біля серця носи!

В грізну тривожну годину
В дзвони на сполох дзвони!
Сину мій, рідну Вкраїну
Від ворогів борони!

Мову свою солов'їну -
Мамину пісню-розмай,
Сину мій, рідна дитино,
Не забувай!

Дякую Богові, що саме нашому поколінню судилося увійти у цю купіль Духу – двохсотлітній ювілей пророка. Перемогти рабів у собі – це найкращий дар поетові. Ірина Фаріон

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, і голос твій нам душі окриля. Встає в новій красі, забувши лихоліття, твоя, Тарасе, звільнена земля» В.Симоненко

Щороку з квітом весни оживає з новою силою поетичне слово нашого пророка – Тараса Шевченка. Піднесена поезія Кобзаря, сповнена вірою, синівською любов’ю до своєї Батьківщини. Уся його творчість присвячена свободі й розвитку українського народу, які можливі лише у „своїй хаті” – власній національній державі, де – „своя правда, і сила, і воля”.

І. Франко писав: “Поява Шевченкового “Кобзаря” 1840 р. в Петербурзі мусить вважатися епохальною датою в розвою українського письменства, другою після “Енеїди” Котляревського. Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухнула мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову”

Україна понад усе!

ДО УКРАЇНИ

Ой з-за гори, із-зі кручі
Та скриплять вози йдучи,
Попереду козаченько
Так вигукує, йдучи:
«Україно, Україно,
Моя рідна мати!
Чи ще довго над тобою
Будуть панувати?
Чи ще довго кривавицю
Будуть з тебе пити,
Тай діточок твоїх бідних
В кайдани водити?
Твоя слава – у могилі,
А воля – в Сибірі;
От що тобі, матусенько,
Москалі зробили!
Гукни ж, гукни, Україно,
Нещасная вдово!
Може діти на твій голос
Обізвуться знову!
Може знову розв’яжуться
Зв’язанії руки,
Може знову бряжчатимуть
Козацькі шаблюки!
Може військо запорозьке,
Як море, заграє,
А дівчина, як і вперше,
Пісню заспіває!
Тоді вже нас не забудуть
І московські внуки,
Кров за кров катам нашим
І муки за муки.
Гукни ж, серце, Україно,
Та тільки скоріше,
Бо щодалі ссуть кров нашу,
Все більше і більше!»        Степан Руданський

Весна — це справжнє відродження, шматочок безсмертя

1-го березня відзначається надзвичайно світла та радісна подія — свято приходу весни. Довгоочікувану весну прийнято було зустрічати ще за часів язичників.

Традиція вшанування весни, яку уособлює прекрасна дівчина, збереглася і до наших часів.

Легенда свідчить, що колись Сонце зійшло на землю в образі прекрасної діви. Але злий Змій закрив красуню в своєму палаці. І в цю мить все навколо змінилося: замовкли птахи, перестали веселитися діти, світ став похмурим і сумним. Врятувати Сонце зважився тільки один молодець. Він шукав палац,  в якому захована дівчина, цілий рік.

В нерівній боротьбі юнак переміг Змія та визволив Сонце. Після цього ожила вся природа, але цього вже не зміг побачити молодець, оскільки був сильно поранений і помер. Його кров капала на білий сніг, який поступово починав танути. І на цьому місці виросли прекрасні проліски. Зараз під час свята приходу весни прийнято розповідати цю легенду. Незмінними атрибутами цього дня є квіти, зокрема проліски, які стали вісниками приходу весни.