Читаємо. Думаємо. Обговорюємо

   Чи може одне рішення змінити ціле життя? Саме це питання стало лейтмотивом нашої чергової зустрічі дитячого книжкового клубу, присвяченої книзі Гайді Лінде «Олівія і два її життя».
    Ми багато говорили про саму Олівію: якою вона була на початку історії, як змінювалася, коли нам було її найбільше шкода, і в які моменти ми щиро нею захоплювалися. Обговорювали непрості ситуації, з якими їй довелося зіткнутися, і замислювалися: чи стала б вона іншою, якби обставини склалися інакше?
     Особливо цікаво було розмірковувати над тим, чи існує «правильний» вибір. Чи це саме наші рішення, помилки, втрати й зустрічі поступово створюють нас такими, якими ми є?

    Не оминули й питання, яке змусило кожного ненадовго зазирнути у власну уяву: «Якби я міг прожити один день у будь-якому іншому світі, я б ...». Відповіді юниг книголюбів були зовсім різними - казковими, сміливими, веселими й дуже щирими. І кожна з них відкривала щось важливе про того, хто її промовив.
    Ця книга вкотре нагадала нам, що життя не можна прожити двічі, щоб порівняти, який шлях був би кращим. Але можна навчитися цінувати те, що маємо, знаходити силу приймати непрості рішення й пам'ятати: саме вони формують нашу історію.

    Дякуємо всім учасникам за відкритість, уважність одне до одного і за розмову, яка вийшла набагато більшою, ніж просто обговорення книги 

Від дописів до книги

    Поки про село пишуть книги – воно живе. Не лише на мапі, а й у людській пам’яті.

    Саме про це сьогодні говорили в бібліотеці під час презентації книги журналістки, волонтерки - білоцерківчанки Лесі Поліщук «#Дуліцьке».

На теплу й щиру зустріч завітали друзі авторки, бібліотекарі, фахівці Управління культури і туризму, читачі бібліотеки та всі, кому небайдужа історія рідного краю.

    «#Дуліцьке»  ̵  це не просто збірка оповідань. Це книга про людей. Про пам’ять. Про місце, де кожен будинок, кожна вулиця й кожна людська доля зберігають частинку нашої спільної історії. Через прості життєві розповіді авторка нагадує: історія твориться не лише визначними подіями, а й щоденними радощами, переживаннями, втратами й надіями звичайних людей.

    Цінним є те, що сьогодні дедалі більше українських авторів звертаються до історії своїх сіл і містечок. Адже саме так зберігається культурна пам’ять, формується відчуття приналежності до рідної землі й усвідомлення того, що локальна історія – невід’ємна частина історії всієї України. Ця книга ще раз доводить: навіть маленьке село може мати великі історії, а література допомагає побачити справжню цінність у людях, які живуть поруч. 

     Особливо зворушливо було почути враження гостей зустрічі, які вже встигли прочитати книгу. Вони відзначали її щирість і правдивість, живу мову, теплоту розповідей та особливу здатність авторки помічати велич у звичайному житті. У кожній історії читачі впізнавали знайомі почуття, людей і події, які відгукуються в серці.

    Присутні привітали Лесю Поліщук із важливою подією – виходом її першої книги. Це особливий творчий крок, що став втіленням багаторічної журналістської праці, любові до рідного краю та бажання зберегти для майбутніх поколінь людські історії, які не повинні бути забутими.
    Під час презентації авторка прочитала кілька оповідань зі збірки. Їхнє звучання було особливо проникливим, адже кожен текст оживав у її виконанні, викликаючи щирі емоції та роздуми.   

    Сьогодні соціальні мережі часто асоціюються зі швидким споживанням інформації. Але «#Дуліцьке»  ̵  хороший приклад того, як дописи, народжені в онлайн-просторі, можуть отримати друге життя на сторінках книги й залишитися з читачем надовго.
    Поваги заслуговує рішення авторки спрямувати всі кошти, виручені від продажу книги, на потреби Збройних Сил України. Це ще одне свідчення того, що слово також може бути підтримкою, а книга – не лише зберігати пам’ять, а й допомагати тим, хто сьогодні боронить нашу державу.
    Щиро зичимо кожному, хто розгорне «#Дуліцьке», знайти в ній щось своє: теплі спогади, знайомі емоції, нові відкриття або ще одну причину ще більше любити свій рідний край.
    Дякуємо Лесі Поліщук за цю щиру книгу та зичимо натхнення й реалізації нових творчих проєктів! 

МОВОЗНАВЧА ПОДОРОЖ "СЕКРЕТИ КРАЇНИ СЛОВОЛЮБІЇ"

 

Чи можна подорожувати, не вирушаючи далеко від дому? Звісно! Саме таку захопливу мандрівку до чарівної Країни Словолюбії здійснили учасники розмовного клубу «Говорімо українською».

Мовознавча подорож «Секрети країни Словолюбії» перетворилася на справжню пригоду, під час якої діти відкривали для себе дивовижний світ українського слова. Юні мандрівники крокували книжковими стежками, подорожували енциклопедичними вулицями, завертали у словникові провулки та зупинялися на незвичайних мовних станціях.

Особливої жвавості подорожі додали інтерактивні мовні ігри «Навпаки», «Добери лагідне слово» та «Склади прислів'я», під час яких моволюбчики демонстрували свою кмітливість і уважність, добирали правильні відповіді та охоче брали участь у веселій руханці «Повтори слово», яка подарувала гарний настрій і заряд бадьорості.

Яскравим завершенням зустрічі стало створення «Дерево добрих слів». Кожна дитина прикріпила до його крони листочок зі щирим, лагідним або чарівним українським словом. Мовознавча подорож вкотре довела, що вивчати українську мову можна цікаво, творчо й захопливо. Бо кожне нове слово – це маленьке відкриття, а кожна сторінка книги – ще один крок до пізнання багатства рідної мови. Говорімо українською, шануймо українське, плекаймо українськість!

У країні веселих пригод Всеволода Нестайка

    

    Світ веселих пригод, щирого гумору та незабутніх історій Всеволода Нестайка знову ожив у книгозбірні! 

   До 45-річчя виходу з друку книги «Незвичайні пригоди в Лісовій школі» бібліотека запросила вихованців літнього табору професій First Steps School у захопливу літературну мандрівку «Лісова школа запрошує до читання».

    Діти дізналися цікаві факти про життя і творчість Всеволода Нестайка, познайомилися з історією створення улюбленої книги та переглянули книжкову викладку творів письменника. 

    На юних читачів чекали цікава вікторина, творче завдання зі створення власного класу Лісової школи, весела руханка та яскрава лялькова вистава «Лісова бібліотека» у виконанні БЛТ «Казкарик». 

     Захід подарував дітям море позитивних емоцій і ще раз нагадав, що книги Всеволода Нестайка — це світ добра, дружби та незабутніх пригод!

"Суржик" під мікроскопом

    Обережно! Суржик проник до бібліотеки! І він, здається, заховався у словах, реченнях і навіть у піснях!

    Саме так розпочалася філологічна лабораторія «Суржик під мікроскопом», яка відбулася в межах розмовного клубу «Говорімо українською». Цього разу мовними детективами стали вихованці літнього табору «Світодар».

    Спершу юні дослідники з'ясували, що ж таке суржик і чому він має таку незвичну назву. А далі вони вправно виявляли мовні бур'яни та знаходили для них красиві українські відповідники.

    А коли зазвучала дитяча пісня «Шо ти скажеш», лабораторія оживилася. Діти із захопленням "ловили" суржик, знаходячи мовні помилки, й доводили, що українська мова звучить набагато милозвучніше!

     Тривалі бурхливі оплески  отримав мовний театр. На сцені зустрілися два незвичайні герої - Суржик і Українська Мова. Він - баламутив слова й лепетав абищо, а ВОНА - терпляче очищала мовне зерно від полови, пропонуючи точні й красиві українські відповідники.

    А потім настав час найвідповідальнішого випробування - «Робота над помилками». Команди отримали тексти, в які добряче затесався суржик, і дружно взялися його рятувати. Кожне виправлене слово наближало учасників до звання справжніх експертів мовної лабораторії.

     На завершення зустріч бібліотекарки зробили огляд книг, які допомагають відкривати багатство української мови, закохуватися в її красу, та збагачувати словниковий запас. 

    А найприємніший момент чекав попереду. Експерти мовної лабораторії отримали Сертифікат, який засвідчує: мовне дослідження успішно завершено! Юні мовознавці вправно знаходили суржик, виправляли мовні помилки, добирали українські відповідники й зробили ще один крок до чистої, красивої та милозвучної української мови. Бо українська - це не лише правила. Це слова, які звучать щиро. І чим частіше ми обираємо їх, тим красивішою стає наша мова.

Бібліотечні пригоди вихованців літнього табору «Art family»

     Зізнавайтеся, ви коли-небудь бачили книгу розміром із дитячу долоньку? А книгу, яку читають пальчиками?

    Саме такі дива сьогодні відкривали для себе вихованці літнього табору «Art family» під час екскурсії до бібліотеки. Юні дослідники зазирнули туди, куди зазвичай потрапляють лише книги, дізналися, як вони знаходять свої місця на полицях, і навіть познайомилися з незвичайними виданнями, які можуть здивувати не лише дітей, а й дорослих.

    Книги-іграшки, барвисті видання для найменших, книжки для тих, хто лише робить перші кроки в читанні, а також книги, надруковані шрифтом Брайля, - кожна з них розповіла свою особливу історію.

     А найбільша і найменша книги бібліотеки викликали справжній шквал емоцій! Здається, саме біля них пролунало найбільше: «Ого!» і «Нічого собі!»

А далі були яскраві журнали, весела руханка «Мої казки», лялькова вистава «Книжкові пригоди» та море усмішок.

    Розходилися неохоче, але з важливою домовленістю: зустрічатися частіше. Адже в бібліотеці ще стільки всього цікавого!

    

Купальські дива в бібліотеці

    Одним із найяскравіших літніх українських свят є Івана Купала - чарівне свято, оповите легендами, магією природи та вірою в дива.

    На літературно-ігрову вітальню «Купальські дива», присвячену святу Івана  Купала,  до книгозбірні завітали вихованці літнього табору «Диволенд».

    Бібліотекарка Юлія Волошина розповіла дітям про історію свята, його народні традиції, звичаї та обряди .

    Також дітлахам представила добірку яскравих і пізнавальних книг, що розкривають красу українських традицій та народної творчості.

    А далі було просто море веселощів! На дітлахів чекали ігри, сміх, рух і гарний настрій .

    Особливим символом свята стало плетіння вінків . Діти з великим захопленням плели власні віночки, вкладаючи в них частинку свого тепла.

    Захід подарував усім присутнім багато позитивних емоцій, нових знань та наповнив простір атмосферою єдності, добра та любові до української культури та нагадав про важливість збереження народних традицій.