Герої нашої землі

14 квітня 2014 року - офіційний початок Антитерористичної операції на сході України.

До річниці початку АТО фахівчині книгозбірні провели годину мужності «Герої нашої землі» для восьмикласників Білоцерківської гімназії слов’янських мов-початкової школи №1. Бібліотекарка Юлія Волошина розповіла учням про події весни 2014 року, складний і болючий період для України, коли тисячі військових, добровольців і небайдужих громадян стали на захист Батьківщини. Серед них були й наші земляки, мужні люди, які народилися, виросли й жили поруч із нами на Білоцерківщині. Вони залишили свої родини, роботу, звичне життя й без вагань стали на захист рідної землі. Кожен із них мав свої мрії, плани на майбутнє, але обрав найвищий обов’язок  боронити Україну.

Також учні ознайомилися з тематичною викладкою літератури «Пам’ятаємо: початок АТО», яка допомогла усвідомити події початку російсько-української війни, перші дні спротиву та героїзм українських захисників і захисниць.Світла пам’ять полеглим героям назавжди залишиться в серцях вдячних поколінь як символ мужності, відваги та безмежної любові до України.

Конституція для всіх: і великих і малих

На заході до Дня Конституції України юні читачі бібліотеки не тільки дізналися багато інформації про основний закон держави, а й самі переконалися, як то нелегко створювати закони.

Ми читали, аналізували, а ще мріяли про майбутнє. 

Діти самі писали нові статті Конституції, а потім жваво  обговорювали їх реальність і доцільність.

Знати свої права й обов'язки, а ще закони країни, в якій живеш важливо всім: і дорослим і малим! 

Відкрий Європу для себе

День Європи відзначається у третю суботу травня згідно з Указом Президента від 19 квітня 2003 року. Цього року День Європи в Україні припадає на 15 травня.

Це символ започаткування нової успішної моделі мирної співпраці між державами, що ґрунтується на спільних цінностях: свободи, демократії, поваги до прав людини, верховенства права, та враховує інтереси всіх учасників.  

У День Європи жителі України відзначають день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту.

У бібліотеці №1 для дітей діє книжкова виставка «Ми діти сучасної Європи». З книжками-енциклопедіями про країни Європи, про різноманіття культур народів континенту бібліотекарі знайомили користувачів в переддень Дня Європи.

Цікаві видання Європейського Союзу – «Відкрий для себе Європу» та книжка-гра «Європа у великому та малому, в історії та мріях» особливо зацікавили читачів.

Яскраві ілюстровані видання «Казки Європи» у трьох книгах є дуже популярними серед найменших користувачів бібліотеки.

Запрошуємо до бібліотеки! Цікаві книги чекають на вас!

 

Андрей Шептицький-опікун і меценат

Андрей Шептицький викликає подив і захоплення кожного, 

хто знайомий з жертовним життям цього великого мужа Української Церкви і культури, 

гуманіста і щедрого мецената мистецтва. 

Сьогодні, володіючи безліччю нових інформацій про його жертовні чини, можемо без перебільшення стверджувати, що меценатська діяльність Митрополита, як, зрештою, і сама його духовно-творча присутність у житті Галицької України відіграли колосальну роль у процесі формування національного обличчя української культури та стратегії її розвитку в XX столітті. Як меценат мистецтва цей архипастир Української Церкви втілював у своїй особі дуже рідкісне поєднання рис, яке робить його постать справжнім феноменом в історії української культури взагалі й образотворчого мистецтва зокрема. З одного боку, це можновладець, що перебував на найвищих щаблях церковної та світської ієрархії в суспільному житті тогочасної Галичини. У його руках були недоступні багатьом можливості практичної реалізації ідей. З другого боку - це українець, який зусиллям власної думки прийшов до національної свідомості, а тому особливо чуйно дбав про гідність та інтереси свого поневоленого народу. Шептицький  рідкісний у тогочасному українському суспільстві тип справжнього аристократа духу, людини великої особистої культури та ґрунтовної європейської освіченості.

Одним із перших у Галичині оцінив красу та високу естетичну вартість давнього українського іконопису і водночас прекрасно орієнтувався у класичному європейському мистецтві. Ще в молодості був він за свідченням його матері, неперевершеним гідом по палацах і музеях Рима.

Зрештою, був добре ознайомлений також із сучасним йому художнім життям на Заході, знався там з багатьма художниками. Ще в студентські роки, під час студій на правничому відділенні Ягеллонського університету близько приятелював з Адамом Хмельовським, талановитим польським художником-монахом (братом Альбертом). Окрему неоціненну сторінку меценатської діяльності Митрополита становить його довголітня співпраця і фінансова підтримка одного із найвизначніших українських митців першої третини минулого століття - Олекси Новаківського та його Мистецької школи. Меценатські дії Митрополита були свідомо спрямовані на те, щоб формувати на українських землях власне мистецьке середовище, здатне творити передові ідеї і, у свою чергу, формувати наступні покоління митців. Саме тому ці його дії мали такий широкий резонанс в художньому житті не тільки Галичини, а й усієї України.

«Шептицький від А до Я» – своєрідна абетка, яка відкриває читачам головні віхи життя великого митрополита, оповідає про його рід, формування його як людини і духовного наставника сучасників. Читачі дізнаються, де митрополит Андрей народився і навчався, як пішов за покликанням серця, як служив Богу і людям, допомагаючи сиротам і знедоленим, рятуючи від переслідувань євреїв.
Інтелектуал і жартівник, добрий Тато і приклад для багатьох – різні іпостасі  митрополита відкриваються в цій непересічній абетці-енциклопедії.

Як була охрещена Київська Русь

Історично відомо, що хрещення Київської Русі відбулось у 988 році у ході правління князя Володимира Великого.

А відзначати цей день, як святковий, в Україні почали з 2008 року.

В сучасному суспільстві досі йдуть суперечки до доцільність чи недоцільність прийняття такого рішення князем Володимиром, але через 1031 рік про це судити не простіше, ніж у ті часи. Можна довго розмірковувати про те, якою була б сучасна територія України, якби не рішення Володимира про впровадження християнства, але надзвичайно складно передбачити альтернативний розвиток тисячорічної історії. Безперечно, рішення було складним, але у князя Володимира були всі причини, аби вважати його вірним: це допомогло об’єднати жителів терторії Русі, які поклонялись кожен своїм богам та тримались кожен лише свого племені. Дало могу бути впливовим гравцем на світовій арені та вплинуло на розвиток освіти серед населення. Щодо розвитку християнських традицій — вони тісно переплились із старовинними язичницькими традиціям, обрядами та прикметами, в результаті чого український народ отримав свою унікальну культуру. Саме Володимир запровадив на території Київської Русі срібні та золоті монети із своїм гербом — українським тризубом. Він наказав хрестити Киян у річці Почайні 28 липня, тому раніше саме ця дата була Днем Києва. Не можливо заперечити, що Володимир був одним із найсміливіших правителів в історії — адже потрібно бути дійсно Великим аби взяти на себе відповідальність приймати такі доленосні для всього народу рішення і міняти майбутнє. Після хрещення киян у Почайні, почалась активна розбудова церков і храмів, часто там — де знаходились язичницькі ідоли, аби прибрати їх і віднадити послідовників старої віри. Дерев’яних ідолів палили, зрубували та кидали у водойми. Одне із таких місць — територія Десятинної церкви. До неї там була церква святого Василя, а ще раніше — язичницьке капище. Зараз же — біля останків Десятинної знову встановили дерев’яного язичницького ідола, біля якого в визначні дати проводяться обряди. Ще до прийняття християнства, жителі Київської Русі були надзвичайно творчими людьми, грали на музичних інструментах, писали та співали пісні. При цьому — майже не вживали алкоголю. Вино, мед та квас — найміцніші напої тогочасних руських людей. Історичні факти також свідчать про вільне ставлення до стосунків. Вже тоді воно було близьким до уявлень, які сьогодні існують в найбільш прогресивних європейських країнах. Але звісно ж, добре це чи погано — хай кожен судить сам для себе. Попри те, що колись руський народ хрестли силою, зараз кожен українець сам обирає віросповідання до душі. Є невелика кількість людей, котрі вирішили повернутись до віри предків, є ті — хто й зовсім обрав віру інших народів, від буддистів до ісламістів. Значна частина українців дотримується атеїзму, проте більшість все ж ідентифікує себе саме як християн. І як раніше розвиток суспільства потребував від народу прийняття християнства, так сьогодні той же розвиток потребує прийняття особистого вибору та віри кожного з нас.