НЕ СТЕРТИ ПАМ`ЯТІ НАРОДУ

18  травня, починаючи з 1994-го року в Україні відзначається День скорботи і пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу, яка сталася 18-20 травня 1944-го року.
Операція з депортації кримських татар, в результаті якої було виселено 180 014 осіб, мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар.

 Кримським татарам давали від кількох хвилин до півгодини, щоби зібратися, потому вантажівками везли на залізничні станції. Звідти ешелонами, у наглухо зачинених товарних вагонах до місць заслання - до Узбекистану та прилеглих районів Казахстану та Таджикистану. Невеликі групи людей потрапили до Марійської АРСР, на Урал та до Костромської області Росії. У дорозі людей годували рідко і погано, померлих ховали біля залізничного полотна, або не ховали взагалі. Промовистою ілюстрацією цього лиха є спогади тих, хто вижив, та нечисленні фотографії, що дбайливо зберігалися депортованими родинами. І ще- книги, мовчазні свідки нелюдяності. Пропонуємо добірку книг, в яких описані події, що відбувалися і відбуваються досі, бо Крим анексувала Російська Федерація в 2014 році і актуалізувала проблему боротьби кримських татар за свої права.

«Пів століття опору. Кримські татари від вигнання до повернення»

 Українська письменниця  Гульнара Бекірова, яка за сумісництвом є істориком кримських татар, видала політичний нарис, повна назва якого звучить як «Кримські татари: 1941–1991 (Спроба політичної історії)». У ній вона присвятила сторінки найтрагічнішому періодові історії кримськотатарського народу – депортації 1944 року, життю вигнанців на чужині та довгій, важкій і жертовній боротьбі за повернення на батьківщину.

«Омріяний край»  британської письменниці Лілі Хайд 

яка впродовж 10 років збирала історії про кримських татар в Україні. Події в книзі відбуваються на початку 90-их біля Бахчисараю в Криму. У своїй роботі авторка намагалась показати історії татар, «без яких немає історії України».

«Загублений острів. Книга репортажів з окупованого Криму»

 це збірка репортажів з окупованого Криму, куди відома журналістка Наталя Гуменюк їздила упродовж 2014–2019 рр. Ця книжка є  справжнім голосом анексованого Криму, його багатоголоссям, в якому окремі розповіді творять єдину спільну історію, яка ще не завершилася. Підприємці та пенсіонери, кримські татари, студенти й громадські активісти, правозахисники та військові, люди з різними політичними та ідеологічними поглядами відверто розповідають свої історії: одні діляться тихим, глухим болем, інші - просто втомилися мовчати й боятися.

Антологія «Кримський інжир», укладачів Аліма Алієва та Анастасії Левкової ,об’єднала найкращі твори учасників першого українсько-кримськотатарського літературного конкурсу «Кримський інжир», що відбувся 2018 року. Поезія і проза, переклади українською і кримськотатарською, що увійшли до антології, дуже різні за жанром, стилем і поетикою, проте Крим - це та спільна тема, що їх об’єднує. У кожному творі своя емоційна тональність: біль і глибокий, як море, смуток, але водночас розуміння того, що можна втратити рідний дім, та головне - не втратити власної й національної ідентичності.

Люди «сірої зони» Анни Андрієвської, Олени Халімон

  це перша книга, у якій свідчать жертви окупації та люди, які, не маючи владних повноважень, виступили проти російської армії. Для них «приєднання» півострова до Росії стало початком життя в «сірій зоні» - території, де не діють закони цивілізованого світу. Книга «Люди «сірої зони» містить подробиці того, як російська армія захоплювала Крим, реакцію людей на ці події, окремі розділи присвячені репресіям та Решату Аметову - кримчанину, загиблому активісту, який вийшов з одиночним пікетом проти захоплення Криму.

Антологія «Крим, який ми любимо»

 До тематичної антології ввійшли твори про Крим як класиків української, кримськотатарської літератур (частково російської, коли ім’я автора особливим чином пов’язане з Кримом), так і наших сучасників.) Критерієм добору упорядника було розмаїття, цікавість і, головне, порух любові до кримської землі авторів, котрі репрезентують усі куточки України. Перевагу надано творам, які оспівують красу й природу Криму, однак знайшлося місце й для тих авторів, які відгукнулися на факт окупації Криму гострим словом публіцистичного звучання.

 «Дике літо в Криму» Зірки Мензатюк

 гостросюжетна повість про літні канікули на кримському узбережжі, про дружбу київської школярки Наталочки з татарськими ровесниками. Оселившись у наметі на дикому березі моря, допитлива п’ятикласниця зіткнеться з несподіваними небезпеками й загадками, втраплятиме у моторошні пастки. Та найбільшою таємницею стане коштовний срібний пояс, схований 1944 року, коли татарів насильно вивозили з рідного Криму. Однак Наталочка та її нові друзі ще не знають, що цю реліквію розшукують не тільки вони...

Крим - це особливий край, омитий морем та зігрітий сонцем, і здається, що навіть вітер, який не знає кордонів, тут віє по-іншому. Це земля кримськотатарського народу, який, попри всі історичні та політичні реалії, намагається зберегти свою мову, культуру, релігію, світоглядні принципи, творити свою літературу.