9 жовтня 1874 року 22 країни світу підписали Бернський договір, заснувавши Генеральний поштовий союз. З того часу в світі відзначають Всесвітній день пошти або Міжнародний день поштової служби.
До речі, сьогодні у складі організації вже
189 країн і називається вона Всесвітнім поштовим союзом.
Не зважаючи на те, що пошта переважно
асоціюється з «електронкою», ще не перевелися в Україні професійні листоноші. І
навіть навпаки – з’являються приватні поштові та кур’єрські служби, ми,
нарешті, можемо легко і просто отримувати посилки з інших (навіть дуже далеких)
країн, а паперові листи стали уособленням романтики.
Якщо ж ви сьогодні чекаєте посилку або
хочете відправити комусь послання, сплатити комуналку чи просто постояти в
черзі, не забудьте привітати працівників пошти з прийдешнім професійним святом!
А як розвивався поштовий зв’язок у нашому місті?
У першій половині ХІХ ст. Біла Церква
зайняла одне з провідних місць в Київській губернії у розвитку промисловості й
торгівлі. Тут інтенсивно розвивались млинарство, цукроваріння, шкіропереробка,
які з часом стають містотворчим фактором розвитку приватновласницької білої
Церкви. Тож постала і необхідність організувати поштову станцію з кіньми та
перевізниками. З часом вона перетворилась в постійну службу для пересування й
передачі письмових повідомлень.
Комплекс споруд був зведений в 1825-33 рр.
на кошти Браницьких. Ім’я архітектора невідоме. У березні 1830 р. Український
поштамт доповідав Київському військовому губернаторові про відкриття постійної
повітової поштової експедиції, замість тимчасової. Поштові правила вимагали від
експедиції «задля уникнення зволікання» тримати день і ніч три-чотири готових
до відправки запряги коней і двох поштарів «в усьому одягнутих».
Ансамбль займає площу близько 1,5 га і
складається з двох частин. Перша частина споруд – будівлі поштової станції,
готелю і заїзду. В другій знаходились служби – каретне приміщення, кузня і
конюшня. Всі споруди ансамблю стриманого просторого класичного стилю. Основне
місце займала в ансамблі пошта. 
Тут нині знаходиться 17-те міське відділення
зв’язку. Готель і заїзд – прямокутна в плані одноповерхова будівля з портиками
по головному фасаду. Зараз її орендують кілька малих підприємств.
Каретний заїжджий двір ще простіший за
архітектурою. В глибині його – каретне приміщення і кузня. На головному фасаді
– два широкі аркові в’їзди для карет. Праворуч від каретного приміщення
знаходилась цегляна конюшня, яка зараз використовується під склади.
В 1844 році ансамбль постраждав від пожежі і
був відновлений у 1848 році. На його прикладі можна побачити, як з розвитком
міста на зміну культовим і палацо-садибним ансамблям приходять ансамблі міських
громадських установ.
Ансамбль споруд поштової станції викликає
інтерес, оскільки зберіг первісне планування й архітектурне вирішення. Це
унікальна пам’ятка архітектури в Україні, тому ансамбль цієї станції в 1979 р. був
взятий під державну охорону. 
До
речі, у Білій Церкві існувала ще й перша поштова станція, яка розташовувалася
перед в’їздом до Білої Церкви на розі сучасного бульвару Михайла Грушевського
та вулиці Ярослава Мудрого. Її споруди були знесені при розширенні садиби
заводу «Сільмаш» у 1980-х рр. Ще в 1853 р. сучасна вулиця Ярослава Мудрого біла
відома як Перша (Головна) Поштова.
В
публікації використані матеріали з книг:
1. Будівельна історія Білої Церкви ХІ-ХХІ
століття. Т.1. Від середньовічного граду до сучасного міста / Олексій Стародуб,
Євген Чернецький, Анатолій Бондар, Олександр Ярмола. – Біла Церква:
Пшонківський О.В., 2017. – 345 с.;
2. Федотов В.М. Біла Церква: нотатки
архітектора міста / Володимир Федотов. – Біла Церква: Альманах «Біла Церква» -
ЦНК «Юр’їв», 1998. – 133с.;
3. Біла Церква. Шлях крізь віки: історичний нарис
про Білу Церкву / упоряд. П.І Юхименко; літ. опрацюв. А.І. Гая – Біла Церква:
Буква, 1994. – 380 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар