НАРОДОЗНАВЧА ІНФОРМИНКА

Стрітення (15 лютого) — найважливіше свято в церковному календарі лютого. На 40-й день від народження Христа Марія разом з Іосифом пішла до храму, щоб принести жертву очищення. За законом давніх юдеїв, багата жінка мала принести ягня та молодого голуба, вбога — пару голубів чи горлиць. Пречиста принесла пару горлиць. У храмі вона зустріла праведного Симеона, якому провидінням була передбачена зустріч із Месією. Взявши дитя на руки, праведник благословив його, а Богородиці сповістив про її майбутню жертву.  

Стрітення — свято початку весни, початку роботи без світла. Головним дійством у цей день було освячення вогню й води; стрітенські свічки вважалися чарівними і мали назву "громниця" ("громничка"). їх запалювали й ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому, щоб весняна повінь не пошкодила посіви і щоб мороз не побив дерева. Полум’ям громниці малювали хрести на сволоку — від усього лихого, підкурювали дітям волосся — щоб грому не боялись. До того ж ці свічки давали в руки помираючим під час читання відхідної молитви.

А ще цінували стрітенську воду, набрану з-під стріхи чи освячену в церкві. Вважалося, що ця вода допомагає від хвороб, особливо від пристріту. Нею кропили та поїли худобу. А на Слобожанщині пасічники, коли приходила пора, кропили вулики.Більше інформації про свята можете почерпнути з книг народознавчого циклу: Олекса Воропай "Звичаї нашого народу", Миколи Міщенка "Народний календар","Українська етнологія", "Українське народознавство", "Українські свята", "Українські традиції", які є в книгозбірні.

Нехай в цей світлий зимовий день в душах наших оселиться надія, віра в добро, спокій і найшвидшу Перемогу. Хай хороші дні ніколи не закінчуються, сонце завжди світить над головою, а діти радують дзвінким сміхом і яскравими посмішками.

 

СТРІЛИСЯ ДВОЄ-ЗИМА З ВЕСНОЮ

15 лютого відзначається свято Стрітення Господнього. Цей день присвячений принесенню немовляти Ісуса в Єрусалимський храм. Народне свято Стрітення має дохристиянське коріння та знаменує час, коли зима вперше зустрічається з весною. Його ще називають Зимобор, Стрічення, Стріщення або Громниці. Вважалося, що зима з весною перетинаються на дорозі та сперечаються, хто ще залишиться в цих краях господарем. Визначали переможця за погодою під вечір: якщо стало холодніше, то зима ще залишиться у своїх володіння, а якщо потеплішало — весна взяла верх і її прихід буде раннім. Назву Громниці свято отримало, бо це був єдиний день зими, коли можна було почути відлуння грому.  Прикмети нерідко стосувалися води. Якщо на даху висіли бурульки — їх збивали й розтоплювали у воду. Цю талу воду вважали цілющою, тож її додавали в ліки чи освячували нею обереги, будинки, худобу, подвір’я. Навіть вулики пасічники кропили цією водою. Християни цього дня носять до церкви святити воду. Ще, запалюють свічки, які називаються «громничими. Особливо в цей день дбали про домашню худобу, птицю, плодові дерева і насіннєве зерно. Вважалося, що вітер в Стрітення з дерев обтрушує нечисть, що забезпечує урожай фруктів. У зв’язку з цим існував звичай після Стрітенської заутрені руками трясти фруктові дерева. Ще в цей день господині посилено годували курей, щоб вони несли багато яєць. 

Бібліотекарі в читальній залі для  користувачів оформили книжкову  виставку «Обереги, що не губляться в віках», на якій зібрали літературу, що змістовно розкриває українські традиції  Стрітення.

Читачі залюбки знайомилися з літературою з книжкової виставки, собливо припав до душі  вірш «Стрітення» зі збірочки Тетяни Строкач «Веселковий дивосвіт».