В бібліотеці-філії №1 для дітей відбувся день інформації «Звичайні люди для надзвичайних справ», який поєднав в собі історичну годину «Лицарі українського народу» до Дня ЗСУ , який відзначається 6 грудня та зустріч з волонтерами присвячену Міжнародному дню волонтерів.
Зі зворушливим словом до присутніх звернулася Олена Крищенко, подякувавши гостям за те, що вони підставили плече країні і армії у важкі часи, змінюють світ і нас на краще, за вогонь любові і добра, що палає в їхніх душах, за те, що вони чують клич про допомогу і відгукуються на нього.
Тамара Василівна член благодійного фонду «Жовтоблакитне серце перемоги», (очільник Саша Ткаченко ) поділилася роботою фонду і власним досвідом на волонтерській ниві, продемонструвавши читачам-учням використану гільзу, яку вони планують перетворити у скриньку збору коштів на потреби ЗСУ, та звернулася до присутніх із закликом бути активними та діяльними у проявах любові та небайдужості до найменших членів нашого суспільства - обездолених діток з особливими потребами, сиріт, тварин.
Ірина Любарцева, колишня військовослужбовиця 72 бригади «Чорних запорожців», майстриня ручної роботи з мікровишивки, вважає свою роботу не обов’язком , а покликом і намагається завжди одержувати від неї наснагу та насолоду, бо її обереги дуже подобаються воїнам ЗСУ, через те вони її нагородили позивним «Берегиня». Юнаків зацікавили її роботи, а коли пані Ірина сказала, що за кошти, отримані від її робіт вона придбала два дрони, то гул схвалення і підтримки прокотився читальною залою.
Війна росії проти України змусила по-новому поглянути на власну громадянську позицію і посприяла високому розвитку самоорганізації, волонтерства та благодійності в країні сім’ї Валентини і Юрія Шлапацьких.
З перших днів повномасштабного вторгнення пан Юрій волонтерить для бійців, котрі захищають Україну від клятих «братів», допомагає пальним, ремонтом машин, збором продуктових наборів і самостійно везе на передову. А назад везе розбиті, потрощені автомобілі, тут же ремонтує і знову в дорогу. І так другий рік поспіль.
Сильним плечем для нього є дружина, пані Валентина, яка допомагає збором матеріалу для плетіння маскувальних сіток, а їх плетуть аж в селі Кривець Ставищанського району, сама їздить до невтомних бджілок-трудівниць і везе в Білу Церкву разом з продуктами, аби зібрати такі необхідні воїнам ЗСУ речі. Розповідь пані Валентини ( Юрій в той час повіз чергову допомогу, тому не був присутній на зустрічі), була підсилена відеороликом з потрощених і вщент продірявлених автівок, яку емоційно сприйняла аудиторія.
Святковості зустрічі додав віртуозний виступ юних бандуристів школи мистецтв №6 дитячих духових оркестрів (клас викладача Олени Полонської), та ансамблю духових інструментів (клас викладача Яни Гільової).
Ще рік тому нас дивували люди, які за власним бажанням кидали роботу, забували про справи і йшли допомагати. Сьогодні ж кожен другий українець – волонтер.
Тож всіх хто робить надзвичайне для бійців, поранених, сиріт, біженців, з ранку до вечора шукаючи можливості для допомоги: збирає гроші на ліки, надає притулок тим, хто залишив рідні домівки, годує, напуває, зігріває, вітаємо і зичимо – нехай якнайшвидше буде мирне небо над українською землею, зичимо добробуту й родинної злагоди, незгаслої віри в щасливе майбутнє. «Слава Україні!», пролунало в залі, коли вручали квіти миловидним волонтеркам :пані Ірині, пані Тамарі і пані Валентині, і почули у відповідь - «Слава нації!» і «Смерть ворогам!».
