Магія слова і сцени

     Напередодні Дня української писемності та мови фахівчині бібліотеки-філії №1 для дітей разом із актором Київського академічного обласного музично-драматичного театру імені П.К.Саксаганського Максимом Цедзінським завітали до Корпоративного ліцею родини Шрайбер. Зустріч була присвячена слову – живому, теплому, українському.
    Бібліотекарка Лілія Прокопенко розповіла учасникам заходу історію виникнення свята та про цікаві особливості української мови. Разом із старшокласниками ліцею згадували правила, створювали нові слова, роздумували над тим, як слово може вплинути на людину та, яке місце посідає українська мова в нашому житті.
    Ліцеїсти із задоволенням відшукували найкрасивіші та найкумедніші слова в українській мові. А ще ми всі разом слухали, як звучить українське слово у житті, у творчості, на сцені.

ЗАГАДКИ ПИСЕМНОГО ЗНАКА

 «Найбільше і найдорожче добро кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почування» писав Панас Мирний.

9 листопада Україна святкує  День української писемності  та мови. Мова це не просто спосіб спілкування, це ще й музика, мелодика, фарби, буття, художня інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу. Першим до нас приходить слово з материнською колисковою, потім дитина лепече «мама», «тато», а потім знання поширюються і пізнаємо світ , мов казку за допомогою слів. Слово до слова – зложиться мова.

Давнішій із літописів, який дійшов до нас - Лаврентіївський ,  написаний у 1377 році на пергаменті – вичиненій  телячій шкірі. До нього входить і пам’ятник вітчизняного літопису  «Повість временних літ», автором якого був монах Києво Печерського монастиря, преподобний Нестор-літописець. Вважається, що саме з нього і починається писемна українська мова. Донині вчені досліджують походження української писемності. Існує версія, що на території України було кілька варіантів. У Північному Причорномор’ї користувалися абеткою, яка була схожою на грецьку і латину, а в східних регіонах використовувалися сарматські значки, які мали схожість з грузинською азбукою. У древніх слов’ян існувало одночасно дві абетки: глаголиця і кирилиця. При цьому, глаголиця досі не має аналогів. Імовірно, цей алфавіт винайшов слов’янський просвітник Кирило Філософ для запису богослужбових текстів.

Сучасна літературна мова з’явилася в 18 столітті, першим твором вважається «Енеїда» Котляревського.

Вчені довели, що вік нашої мови – 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

Для нас рідна мова – це не тільки дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.