ЗАГАДКИ ПИСЕМНОГО ЗНАКА

 «Найбільше і найдорожче добро кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почування» писав Панас Мирний.

9 листопада Україна святкує  День української писемності  та мови. Мова це не просто спосіб спілкування, це ще й музика, мелодика, фарби, буття, художня інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу. Першим до нас приходить слово з материнською колисковою, потім дитина лепече «мама», «тато», а потім знання поширюються і пізнаємо світ , мов казку за допомогою слів. Слово до слова – зложиться мова.

Давнішій із літописів, який дійшов до нас - Лаврентіївський ,  написаний у 1377 році на пергаменті – вичиненій  телячій шкірі. До нього входить і пам’ятник вітчизняного літопису  «Повість временних літ», автором якого був монах Києво Печерського монастиря, преподобний Нестор-літописець. Вважається, що саме з нього і починається писемна українська мова. Донині вчені досліджують походження української писемності. Існує версія, що на території України було кілька варіантів. У Північному Причорномор’ї користувалися абеткою, яка була схожою на грецьку і латину, а в східних регіонах використовувалися сарматські значки, які мали схожість з грузинською азбукою. У древніх слов’ян існувало одночасно дві абетки: глаголиця і кирилиця. При цьому, глаголиця досі не має аналогів. Імовірно, цей алфавіт винайшов слов’янський просвітник Кирило Філософ для запису богослужбових текстів.

Сучасна літературна мова з’явилася в 18 столітті, першим твором вважається «Енеїда» Котляревського.

Вчені довели, що вік нашої мови – 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

Для нас рідна мова – це не тільки дорога спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.