В
бібліотеці-філії №1 для дітей відбувся день інформації «Звичайні люди для
надзвичайних справ», який поєднав в собі історичну годину «Лицарі українського
народу» до Дня ЗСУ , який відзначається 6 грудня та зустріч з волонтерами
присвячену Міжнародному дню волонтерів.

Протягом
дня бібліотекарі інформували користувачів на абонементі з книгами, газетно-журнальними
статтями, які зібрали на книжковій виставці «Про час, Батьківщину і нас»,
особливу увагу приділивши добірці віршованих текстів, написаних під час
активної фази російсько-української війни, акцентованих на головних цінностях
української ментальності - Олени Богуцької «Другий фронт або щоденник поетки»,
яку залюбки подарувала авторка бібліотеці та збірці «Волонтери. Мобілізація
добра». Строкатий килим із віршів, есеїв і щемливих оповідань найкращих
українських авторів змусить задуматися над цим феноменальним явищем –
волонтерство та, мабуть (хто знає), зважитися на власний крок. На зустріч з
волонтерками Іриною Любарцевою, Тамарою Коломієць, Валентиною Шлапацькою
завітали семикласники гімназії слов’янських мов-початкової школи №1(класовод
Наталія Бечко).
Зі зворушливим словом до присутніх
звернулася Олена Крищенко, подякувавши гостям за те, що вони підставили плече
країні і армії у важкі часи, змінюють світ і нас на краще, за вогонь любові і
добра, що палає в їхніх душах, за те, що вони чують клич про допомогу і
відгукуються на нього.
Тамара Василівна член благодійного фонду
«Жовтоблакитне серце перемоги», (очільник Саша Ткаченко ) поділилася роботою
фонду і власним досвідом на волонтерській ниві, продемонструвавши читачам-учням
використану гільзу, яку вони планують перетворити у скриньку збору коштів на
потреби ЗСУ, та звернулася до присутніх із закликом бути активними та діяльними
у проявах любові та небайдужості до найменших членів нашого суспільства -
обездолених діток з особливими потребами, сиріт, тварин.
Ірина Любарцева,
колишня військовослужбовиця 72 бригади «Чорних запорожців», майстриня ручної
роботи з мікровишивки, вважає свою роботу не обов’язком , а покликом і
намагається завжди одержувати від неї наснагу та насолоду, бо її обереги дуже подобаються
воїнам ЗСУ, через те вони її нагородили позивним «Берегиня». Юнаків зацікавили її роботи, а коли пані
Ірина сказала, що за кошти, отримані від її робіт вона придбала два дрони, то
гул схвалення і підтримки прокотився читальною залою.
Війна росії проти
України змусила по-новому поглянути на власну громадянську позицію і посприяла
високому розвитку самоорганізації, волонтерства та благодійності в країні сім’ї
Валентини і Юрія Шлапацьких.
З перших днів
повномасштабного вторгнення пан Юрій волонтерить для бійців, котрі захищають
Україну від клятих «братів», допомагає пальним, ремонтом машин, збором
продуктових наборів і самостійно везе на передову. А назад везе розбиті,
потрощені автомобілі, тут же ремонтує і знову в дорогу. І так другий рік поспіль.
Сильним плечем для
нього є дружина, пані Валентина, яка допомагає збором матеріалу для плетіння
маскувальних сіток, а їх плетуть аж в селі Кривець Ставищанського району, сама
їздить до невтомних бджілок-трудівниць і везе в Білу Церкву разом з продуктами,
аби зібрати такі необхідні воїнам ЗСУ речі. Розповідь пані Валентини ( Юрій в
той час повіз чергову допомогу, тому не був присутній на зустрічі), була
підсилена відеороликом з потрощених і вщент продірявлених автівок, яку емоційно
сприйняла аудиторія.
Святковості зустрічі
додав віртуозний виступ юних бандуристів школи мистецтв №6 дитячих духових
оркестрів (клас викладача Олени Полонської), та ансамблю духових інструментів
(клас викладача Яни Гільової).
Ще рік тому нас
дивували люди, які за власним бажанням кидали роботу, забували про справи і
йшли допомагати. Сьогодні ж кожен другий українець – волонтер.
Тож всіх хто робить надзвичайне для
бійців, поранених, сиріт, біженців, з ранку до вечора шукаючи можливості для
допомоги: збирає гроші на ліки, надає притулок тим, хто залишив рідні домівки,
годує, напуває, зігріває, вітаємо і зичимо – нехай якнайшвидше буде мирне небо
над українською землею, зичимо добробуту й родинної злагоди, незгаслої віри в
щасливе майбутнє. «Слава Україні!», пролунало в залі, коли вручали квіти
миловидним волонтеркам :пані Ірині, пані Тамарі і пані Валентині, і почули у
відповідь - «Слава нації!» і «Смерть ворогам!».