Ірина Володимирівна Жиленко народилася 28
квітня 1941 року в Києві.
Дитячі роки припали на страшний воєнний і тяжкий
повоєнний час. Довелося вчитися і працювати водночас. Закінчила вечірню школу
робітничої молоді, вступила на філологічний факультет Київського університету
ТарасаШевченка.
Працювала вихователькою в дитячому садку, згодом у редакціях газет
і журналів.
Ірина Жиленко охоче пише для дітей, розкриваючи
у своїй поезії та прозії красу навколишнього світу, зігрітого людською
сердечністю.
Перша книжка для малят «Достигають колосочки»
з’явилася в 1964 році, а згодом «Вуличка мого дитинства»,
« Казки буфетного
гнома», повісті « Двічі по два дорівнює кульбабці» та « Новорічна історія про
двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером».
Поезія Ірини Жиленко унікальна, багата на
кольори (у віршах назви кольорів ужито понад тисячу разів).
А ще поетеса дуже
любила рослини, особливо квіти, і щедро описує їх у творах. На честь своїх
улюблених фіалок вона навіть створила літературний жанр «фіалки-вірші». Ірина
Жиленко отримала премію ім. В. Н. Сосюри (1987, за книгу віршів «Дівчинка на
Кулі») та національну премію України імені Тараса Шевченка (1996, за збірку
«Вечірка у старій вінарні») Ірина Жиленко померла 3 серпня 2013 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар