До Дня Пам`яті та примирення, Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні віртуальна виставка:
Зазвичай, щоденник - це спроба зазирнути у внутрішній світ людини, особливий тип оповіді від першої особи, завдяки якому читачі швидше проникаються історією, переймаються переживаннями героя, емпатією та співчуттям. Проте остання книжка нашої добірки дещо відрізняється і від багатьох відомих вам щоденників, і від усіх згаданих вище книжок. Насамперед тому, що це абсолютно справжній щоденник, який з 12 червня 1942 по 1 серпня 1944 року вела Анна Франк - дівчинка-підліток, яка протягом 25 місяців разом зі сім’єю переховувалася в столиці окупованих Нідерландів.
Читати «Щоденник» Анни Франк неймовірно важко і
надзвичайно легко водночас. З одного боку, це один з найпотужніших текстів, які
залишила нам Друга світова війна. Це жахлива історія Голокосту, написана
єврейською дівчиною, яка разом зі своєю мамою, батьком, старшою сестрою та ще
чотирма євреями переховуються від нацистів на горищі занедбаного будинку в
окупованому Амстердамі. Історія, що лякає своєю справжністю та фіналом, який
знають усі, хоч він і залишається за лаштунками самої оповіді.
Австралійський письменник Маркус Зузак пропонує побачити та пережити Другу світову війну разом із дитиною, яка перебуває не зовсім зі звичної для багатьох читачів сторони барикад, оскільки є німкою. І, як і Бойн, для того, щоби вразити спокушених у цій темі читачів, Зузак вдається до цікавих прийомів на рівні оповіді, зокрема вводить такого героя, який у роки Другої світової війни і в реальному світі мав купу роботи, а саме Смерть - унікального та навпрочуд співчутливого незовсім персонажа, який може спостерігати за однією з найжахливіших трагедій усього людства з абсолютно іншої точки зору.
Книга зі спецефектами, прекрасною алегорією, у якій замість фашистів і нацистів маємо чудовиськ-порожняків, що прагнуть жити вічно знищуючи «особливих» людей. Алегорія цілком влучна, адже маємо тут і елементарне прагнення забрати життєві ресурси в інших, і антисемітизм, і, власне, одвічну війну між добром і злом. Крім того, у романі Ренсома Ріггза є подорожі в часі, завдяки яким герої-підлітки можуть уникнути найстрашнішого, є магія, що робить сюжет казково-захопливим, і є поділ на чорне та біле, через що війна стає такою зрозумілою.В основі сюжету роману Ренсома Ріггза «Дім дивних дітей» — містична історія про шістнадцятирічного Джейкоба Портмана та дивний притулок загадкової пані Сапсан.
Якщо сказати, що «Хлопчик у смугастій піжамі» є спробою показати жахи Другої світової війни очима дитини, це прозвучить не надто оригінально та цікаво, адже спроб таких світова література знає чимало. Як не крути, але «дитячі очі» є напрочуд вдалим і зручним інструментом для того, щоби навіть найчерствіших серцем змусити співпереживати, співчувати та трошечки спів-страждати. Втім, ірландському письменнику Джону Бойну вдалося дещо вирізнитися на тлі багатьох своїх «конкурентів» і його «Хлопчик у смугастій піжамі» і сюжетом, і особливостями нарації, і героями таки може справити враження навіть на досвідчених читачів .Саме ця книга доможе вкотре усвідомити все - самостійно, не ковтаючи чужі емоції, а створюючи та переживаючи власні, які ще довго житимуть у серцях та головах після того, як автор поставить напрочуд сильну та водночас лаконічну крапку.
Повість Марціна Щигельского «Ковчег часу» знову переносить нас у Польщу часів Другої світової війни. Рафалу, головному герою та оповідачу книги, як і Бруно з «Хлопчика у смугастій піжамі», дев’ять років, але живе він не з мамою, татом, сестрою та прислугою у триповерховому будинку, а з втомленим від усього, що відбувається навколо, дідусем у варшавському гетто. З дідусем, якого постійно не буває вдома, оскільки він мусить заробляти гроші на прожиття та піклуватися про онука, мусить робити усе можливе лише для того, щоби Рафал не бачив і не усвідомлював усього того реального жахіття війни (втім, читачів саме це й спонукатиме більше замислюватися про те, що таке справжня війна).
Немає коментарів:
Дописати коментар