КАЛИТУ МІСИЛИ,ВОДУ З КРИНИЦІ НОСИЛИ!

13 грудня одне з великих та улюблених свят - День Святого  Андрія Первозванного або, як у народі називають, свято Калити. Народні традиції міцно переплелися з релігійними та отак і дійшли до наших днів. Вечір напередодні молодь святкувала як «андріївські вечорниці».

Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати, Долю закликати. Та й дівчата цієї ночі теж не дрімають - у ворожбі свою майбутню пару визначають. До однієї господині зносили борошно, крупу, сушені яблука та груші й готували пісну вечерю.

Бо ж Пилипівський піст. І обов'язково пекли калиту - цю найвеличнішу ознаку свята. Випікається калита із прісного тіста у вигляді тонкого коржа. Бо ж рік «стоншився». Посередині з отвором. Прикрашається родзинками, маком, і старші дівчата в цей вечір воду носили з криниці, та примічали  якою буде погода. А де Калита сяє, там молодь гуляє! 

Святкову вечерю парубки та дівчата розпочали із вареників: у варенику червоний буряк - любові знак, напханий пір'ям та галушками буде жінка пухка як подушка, у варенику цибуля -  жінка показуватиме дулі, у варенику вишні - берегтиме Всевишній, у варенику жито -  буде жінка бити, чи як хліб любити, у варенику синьо-жовтий сир – значить буде в Україні мир! Допоки ми шануватимемо народні свята та звичаї, вивчатимемо їх , зв'язок поколінь буде доти міцний, поки обряди і традиції для юних українців будуть сповнені тим сакральним змістом, який закладали наші предки у подібні дійства.

 «Хай наша новоспечена Калита новому Сонцю народитись помагає, нитку новоліття щасливого в радості зачинає – для кохання, весіль, благодатної днини, щоби славились вічно, українські свята і обряди, й пісні сокровенні, й українські герої – живі й незабутньо-безсмертні!».