Воно вважається парубочим святом, оскільки у
Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати, Долю закликати. Та й дівчата
цієї ночі теж не дрімають - у ворожбі свою майбутню пару визначають. До однієї
господині зносили борошно, крупу, сушені яблука та груші й готували пісну
вечерю.
Бо ж Пилипівський піст. І обов'язково пекли калиту - цю найвеличнішу ознаку свята. Випікається
калита із прісного тіста
у вигляді тонкого коржа. Бо ж рік «стоншився». Посередині з отвором.
Прикрашається родзинками, маком, і старші дівчата в цей вечір воду
носили з криниці, та примічали
якою буде погода. А
де Калита сяє, там молодь гуляє!

Святкову вечерю парубки та дівчата розпочали із вареників: у варенику червоний буряк - любові знак, напханий пір'ям та галушками буде жінка пухка як подушка, у варенику цибуля - жінка показуватиме дулі, у варенику вишні - берегтиме Всевишній, у варенику жито - буде жінка бити, чи як хліб любити, у варенику синьо-жовтий сир – значить буде в Україні мир! Допоки ми шануватимемо народні свята та звичаї, вивчатимемо їх , зв'язок поколінь буде доти міцний, поки обряди і традиції для юних українців будуть сповнені тим сакральним змістом, який закладали наші предки у подібні дійства.
«Хай
наша новоспечена Калита новому Сонцю народитись помагає, нитку новоліття
щасливого в радості зачинає – для кохання, весіль, благодатної днини, щоби
славились вічно, українські свята і обряди, й пісні сокровенні, й українські
герої – живі й незабутньо-безсмертні!».
Немає коментарів:
Дописати коментар