
Україна - це
земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки і
повинні жити наші діти! Не просто жити, знати історію, а бути щасливими! За
церковним календарем день преподобної мучениці Євдокії припадає на 14 березня. Явдохи
офіційно утверджували перший день весни. Селяни ретельно стежили за повадками
тварин у цей день. Вважалося, що в підобідню, коли пригріє сонце, має
обов'язково прокинутися степовий байбак, вилізти з нірки й тричі просвистіти, а
потім лягти на другий бік аж до Благовіщення (натомість ховрашок лишень
перевернеться в кубельці). Отож люди виходили в поле, особливо в степовій Україні,
щоб почути той посвист. Наступною ознакою приходу весни вважалися пісенні трелі
вівсянки. Якщо хтось почув її голос, то намагався сповістити сусідів, що чув
поклик: «Діду, діду, сій ячмінь». З цього часу вже готували збіжжя для ярої
сівби. Але найкращим благовісником все-таки були ластівки, що приносили на
своїх прудких крилах весняне тепло. Цих пташок у селах вельми любили й
шанували, вважаючи божими охоронцями осель.
Яку ж погоду віщує Явдоха?
Як вода капає зі стріх, то ще довго буде холодно.
Який вітер на Явдохи, такий буде і до Покрови.
Якщо на Явдохи вітер теплий — на мокре, вітер з півночі — на
холодне, крутитиме млини — так крутитиме снопи в полі; якщо повіє із заходу, то
добре ловитиметься риба, а коли зі сходу — роїтимуться бджоли, з півдня —
врожайний рік на хліб.
Повний місяць з дощем — бути мокрому літові.
Якщо ранок ясний — сій ранню пшеницю, в обід ясно —
розраховуй на пізній засів.
Якщо день сонячний — вродить пшениця, а похмурий — просо і
гречка.
Якщо біля порога калюжі води, то пасічники купатимуться в
меду.
З днем преподобної мучениці Євдокії пов'язано і чимало
влучних прислів'їв:
«Явдоха
з водою, а Юрій з травою»,
«Євдокія красна, то й весна красна»,
«На
Явдохи води по боки», «Прийшли
Євдокії — дядькові затії: плуга чинити, борону точити»,
«У
Явдохи сила — весь поділ замочила»,
«Якщо
курка на Явдоху нап’ється, то на Юра вівця напасеться».
Як бачимо, з весняною Явдохою пов'язано чи не найбільше
народних завбачень та спостережень. Це цілком природно, адже «Один день весни
цілий рік годує», а «Яка Явдоха, таке й літо».
Про всі ці
прикмети можна прочитати в книзі Василя Скуратівського « Дідух. Свята українського народу». Ілюстрації та художнє оформлення О.
Коваля, Н. Коваль. Київ, «Освіта», 1995 рік, стор. 67 – 69. Книга є в бібліотеці, то ж гайда за народознавчими
знаннями, бо окрім цієї книги є іще його твори! Які? А запитуйте в
бібліотекарів, вони вам розкажуть!