Патріотична година «Вистояли-переможемо!»

Минає рік, як українським військовим вдалося звільнити всю Київську область від російських загарбників. Пристоличний регіон першим прийняв на себе удар росіян і першим їх вигнав. Це стало можливим завдяки героїчним зусиллям військових захисників і цивільних людей, хто з перших днів війни став на захист нашої держави. Хто допомагав облаштовувати блокпости, доставляв гуманітарну допомогу, випікав хліб в окупації та підтримував інших.

 

З нагоди першої річниці визволення Київщини від російських окупантів в бібліотеці - філії №1 для дітей відбулася  патріотична година «Вистояли-переможемо!». В ній брали участь користувачі книгозбірні та Член Національної спілки письменників України поет, письменник,  лауреат літературно-мистецьких премій: ім. Василя Симоненка, ім. Івана Нечуя-Левицького, ім. Михайла Коцюбинського, ім. Леся Мартовича, ім. Івана Чендея, майор 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Андрій Кириченко. В читальній залі оформлена книжкова виставка «За Україну, за її волю», на якій презентовано літературу про російсько-українську війну з 2014 року і по сьогодні. Олена Крищенко зробила огляд виставки, зачитавши вірша «До російської матері» зі збірки Олени Богуцької «Другий фронт».

Пан Андрій розпочав свій виступ теж з читання фронтової поезії, яку він писав в невеличких перервах між ворожими обстрілами в 2014-2017 роках, а потім розповідав про своїх побратимів, які безпосередньо брали участь в боях за Київ та область, наголошуючи на тому, що росіяни сподівалися на зустріч з квітами, що українці злякаються. А Київщина не просто їх не чекала, а опиралася всіма силами: мінували дороги, підривали мости, або, коли йшла колона, підбивали один, другий танк, і вся колона зупинялася. На той момент більшість українських збройних сил були на Донбасі й Київ прикривала 72-а окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців та декілька інших підрозділів.

Вони витримали і відбили наші міста:  Бородянка, Буча, Ірпінь, Гостомель, Мощун, Макарів…  Ворог на повну відчув, що таке українська лють та сила. ЗСУ показали не лише нашому народу, але й усьому світу, що Україна може перемогти в цій війні. Ми побачили самі, на що здатні. Розповідь Андрія Степановича часто переривалася запитаннями юнаків, котрим достеменно хотілося знати, як стати військовим, що необхідно 

 

 

для цього і куди звертатися.

Година спілкування промайнула непомітно, слухачі уважно слухали, а пан Андрій все розповідав і розповідав  про згуртованість українського населення, волонтерство, героїзм , професійність і надійність ЗСУ, про допомогу зброєю інших держав . Якщо вистоїть Київ, вистоїть і вся країна. Київ вистояв,  чекаємо на Перемогу! Слава Україні!