РІДНА
МОВА
Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
Д. Павличко
Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
Д. Павличко
«Не здайте
мову – бастіон останній!»
Висмикую
слова, мов гострі шаблі,
Щоб ними
мову власну боронить.
Бажання це
мене не полишає:
Боюсь,
занапастять «говоруни».
Боюсь, адже
звучить щодня в ефірі
Велика
«руська», а своя – де-де.
Народ живе,
допоки мова й віра –
Все інше
потім він собі знайде.
Молюсь щодня
за тебе, мово рідна,
Пісні-перлини
слухаю й... пишу.
Щоб серед
інших мов ти встала гідно.
Я не
чиновників – простих людей прошу:
«Не здайте
мову – бастіон останній,
Душа ж бо
ваша кутається в ній,
Щоб
покоління не одне зростало
При вірі й
мові на своїй землі!».
Ганна Демиденко
Немає коментарів:
Дописати коментар