КВІТКОВИЙ СВІТ КАТЕРИНИ БІЛОКУР

7 грудня Україна вшановуватиме пам`ять про народну самобутню художницю Катерину  Білокур, якій би виповнилося 120 років. Народилася мисткиня в селі Богданівка, Яготинського району Київської області, в невеликому будинку, де і прожила все життя,  наразі в ньому створено музей.

Коли дівчинка почала малювати – точно ніхто не пам’ятає. Та й були це наївні дитячі ескізи, намальовані вуглиною на клаптиках полотна. Якось вирвала листок з братового зошита, намалювала на ньому коника, і таким гарним той вийшов, що дівчинка вирішила причепити його на печі. Але батьки побачили, розсердились, спалили малюнки і заборонили їй братись за це діло. 

Жага отримати художню освіту не покидала Катерину, та можливості навчатися не було. Природа стала для неї вчителем, а квіти – головними мотивами полотен. Чарівна природа рідного села, розмай дерев, квітів, запашних трав стали для Катерини Білокур академією мистецтв.

Дівчина самотужки осягає таємниці техніки живопису. Милуючись кожною квіточкою, листочком, травинкою, гілочкою, блакитним небом, вона у природи навчається поєднувати кольори та їх відтінки. Перші твори художниці-самоучки намальовані вугіллям, рослинними фарбами. Ці роботи не збереглися. Олійними фарбами вона почала малювати портрети рідних та односельчан на фанері. Про те, що ґрунтують полотно перед малюванням картини Катерина Білокур тоді не знала, бо не спілкувалась з професіоналами. Накладання багатьох шарів і було ґрунтом для картин.

А щоб до найточніших деталей передати форму і колір квітки, стебельця, листочка, художниця сама виготовляла тоненькі, як голочки, пензлики. Отримавши аж у тридцять чотири роки від батьків право малювати, дівчина страшенно хотіла, щоб її роботи хтось побачив, оцінив, сказав, чого варті. У 1940 році в Полтавському будинку народної творчості відкривається перша персональна виставка Катерини Білокур.

Усі 11 полотен мають колосальний успіх, вони вмістили невмирущу красу живописної української природи, щедрі дарунки родючої землі й розмаїті квіти, символ радості, щастя і духовного життя народу.

Там її вперше назвали художником, що її дуже потішило, а коли Пікассо на Міжнародній виставці сучасного мистецтва в Луврі в 1954 році побачив картини  художнмці :

“Цар-Колос”

“Берізка” 

і “Колгоспне поле”

то промовив: “Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б увесь світ заговорити про неї !”. До речі, ці картини не повернулися з виставки і не відомо де й досі.

Сьогодні Катерина Білокур таки знана у світі, її творчість  належить до найкращих надбань української культури XXІ століття,її роботи є заставками на смартфонах, про неї написані книги, які ви можете прочитати в бібліотеці та в періодичній пресі.

Ми маємо ким пишатися!